Іванівський районний суд на Одещині засудив жінку до 10 років позбавлення волі у справі про загибель дитини. За версією слідства та висновків суду, вона вдома розлютилася на плач дитини і навмисне завдала йому множинні удари долонями по голові, обличчю та шиї, а також стискала голову. Дитина отримала закриту черепно-мозкову травму з крововиливами та набряком мозку, через кілька днів її госпіталізували до Одеської обласної дитячої лікарні, де вона померла.
Експертиза підтвердила прямий причинний зв’язок між травмами та смертю. Підсудна провину не визнала, стверджуючи, що травми могли виникнути під час падіння з ліжка. Однак суд призначив їй 10 років ув’язнення. Протягом 30 днів після ухвали суду ще можлива апеляція.
Спочатку – мовчання і версії про нещасний випадок. Згодом – експертизи, свідчення і факти, які змінили хід справи. На лаву підсудних потрапила жінка, яку слідство звинувачує у побитті власного сина, що помер у лікарні.
СИЛА ГРОМАД проаналізувала рішення суду від 9 лютого 2026 року.
Маленький Матвій народився 29 січня 2024 року у повній сім’ї, мав батька і матір. Родина жила у селі Білка Іванівської громади, що в Березівському районі на Одещині. Подружжя оселилось в будинку батька матері дитини. Коли хлопчику виповнилось півроку, тато пішов працювати у місцеве фермерське господарство. Доглядом за дитиною переважно займалась 26-річна дружина: годувала, купала, гралася з сином.
Події, які призвели до трагедії, трапилися 13 квітня 2025 року. Матвієві на той час був вже 1 рік і 2 місяці. За словами 26-річної матері, вона погодувала хлопчика і залишила на дорослому ліжку, звідки він нібито впав. Після цього в малечі піднялась температура, яку батьки не могли збити протягом доби.
Аж через день, зранку 15 квітня, подружжя звернулось до місцевого ФАПу, медики якої наполягли на госпіталізації дитини до Іванівської ЦРЛ. Вже звідти, оглянувши хлопчика, лікарі відразу направили його до реанімаційного відділення Одеської обласної лікарні. 16 квітня 2025 року дитина померла, впавши в кому. А його матір помістили до Одеського слідчого ізолятора.
Зламані кістки: що виявила експертиза?
Під час розтину тіла у однорічного Матвія виявили сильні травми голови, які згодом і призвели до загибелі дитини. Серед них, як зазначен експетом після дослідження тіла – субруральний крововиливи в мозок (виникає внаслідок травмування черепу), дистрофія міокарду, венозне повнокров`я внутрішніх органів, яке виникає від нестачі кисню.
Внаслідок крововиливів в дитини стався набряк мозку, поліорганна недостатність, і як наслідок – кома.
Крім того, судові експерти виявили синці та садна на обличчі, синець на шиї, закритий застарілий перелом правої плечової кістки та правої ліктьової кістки.
“Тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ із субдуральним (під тверду мозкову оболонку) та субарахноідальним (під м`яку мозкову оболонку) крововиливами, крововиливом у м`які покрови голови утворились внаслідок впливу тупих твердих предметів у скроневу ділянку справа зі строком давності 3-5 діб до настання смерті. Тілесні ушкодження у вигляді синців та саден на обличчі, шиї могли утворитись внаслідок впливу тупих твердих предметів із обмеженою контактуючою поверхнею, не виключно пальці руки при вдавленні обличчя рукою, або хапання рукою за обличчя дитини зі строком давності 3-5 діб до настання смерті. Тілесні ушкодження у вигляді закритого застарілого перелому правої плечової кістки та правої ліктьової кістки могли утворитись в результаті впливу тупих твердих предметів в тому числі й при ударі об такі зі строком давності більш ніж 2 тижні до настання смерті”, – йдеться в експертизі.
Затримана жителька с. Білка, мати однорічного хлопчика/Фото – поліція Одещини, 2025 рік
Спроба видати трагедію за нещасний випадок
Як йдеться з довідки, наданої Іванівським медичним центром, Матвій надійшов до них з діагнозом “забій головного мозку, множинні крововиливи, садна голови”.
Проте мати хлопчика під час судового розгляду це заперечувала і наполягала на версії, що дитина отримала травми, впавши з ліжка.
У своєму рішенні суд посилається на слідчий експеримет, який відбувся 9 травня 2025 року, під час якого підозрювана надавала покази з приводу нанесення синові тілесних ушкоджень, “які повністю узгоджуються з висновками експерта №1405 від 26.05.2025 року в якому детально описані пошкодження нанесені потерпілому та їх характер. Під час проведення вказаних слідчих дій обвинувачена показала як заспокоювала потерпілого шляхом нанесення ударів по голові та обличчю. Як здавлювала голову та обличчя дитини-потерпілого рукою, з метою зупинення плачу та інші дії…”
Свідчення обвинуваченої зафіксовано на відео.
Проте вже у судовому процесі обвинувачена заявила на те, що нібито її примушували надати такі покази або навчали. Суд це заперечив: адже встановив, що на момент проведення огляду місця події та слідчого експерименту, працівники які проводили досудове розслідування не могли знати і не знали які саме ушкодження були у потерпілого, характер їх нанесення та утворення.
А от захисниця обвинуваченої в судовому засіданні та судових дебатах погодилася з позицією своєї підзахисної, посилаючись на відсутність доказів її вини (самого побиття ніхто не бачив) і просила виправдати обвинувачену.
Як йдеться у рішенні суду, матір дитини досліджував судово-психіатричний експерт, який встановив, що вона не мала психічних розладів і цілком усвідомлювала наслідки своїх дій та могла керувати ними. Проте сталося, те що сталося.
Тому суд вважає, що покази обвинуваченої, які вона надавала під час слідчого експерименту та під час досудового розслідування являються вірними, правдивими, послідовними та допустимими для того щоб були взяті до уваги судом. А покази, які вона надавала в судовому засіданні є вигаданими та направленими на те, щоб завести суд в оману, тож суд не вважає за потрібне брати їх до уваги.
Оцінивши загальне ставлення обвинуваченої до скоєного, суд прийшов до висновку про те, що “обвинувачена винною себе не визнає повністю, покази спотворює, плутається в них, намагається завести суд в оману, що наводить суд на думку про те, що обвинувачена у скоєному не розкаялася. А такі її дії направлені лише на бажання звільнення від відповідальності за скоєний злочин”.
Від підозри – до обвинувачення
Як розповів батько дитини, дружина займалась дитиною як правило сама. Того дня він працював з кумом на городі, і не знав, чим займалась його дружина. Вона зрідка виходила до нього.
Вже увечері він прийшов до хати і дізнався, що з дитиною погано, піднялась температура, він запропонував піти на Фельдшерсько-акушерський пункт (ФАП), але дружина відмовилась. Тоді він намагався зателефонувати її батькам або своїй матері за допомогою, але дружина сварилася: забирала телефон і казала, що сама з усім справиться.
Протягом вечора і всю ніч у Матвія була висока температура, яку вони намагались збити, але нічого не вдавалось.
“Зранку він знов почав просити дружину піди до ФАПу, але вона чогось боялась. Згодом вони все ж зібрались і всі втрьох пішли до ФАПу, де після огляду викликали швидку, але не дочекавшись приватним транспортом доставили до лікарні в смт Іванівку, а потім і в м. Одесу в ОДКЛ (Одеську обласну дитячу лікарню). Потім він дізнався, що дитина померла. Також він наголосив на тому, що дружина боялася того, щоб піти на прийом до лікаря. Вона щось приховувала”, – йдеться в матеріалах судової справи.
Суд взяв покази батька до уваги як важливі обставини скоєння злочину і розцінює намагання з боку обвинуваченої приховати скоєне.
У судовому процесі у якості свідків виступили і медичні працівники, зокрема з ФАПу с.Білка. Вони контролювали хлпчика від народження і не помічали відхилень у його розвитку, хіба що, пригадують, бували застудні захворювання, з якими матір зверталась до лікарів.
Одного разу, засвідчила на суді свідок, в хлопчика була розбита губка і синячок під оком, тоді медики викликали поліцію. Проте тоді мама дитини пояснила, що дитинка впала з ліжка.
Таким чином суд встановив, що протиправні дії обвинуваченої призвели до вищезазначених наслідків, а саме спричинили смерть малолітнього Матвія.
Пом’якшуючих обставин суд не встановив, а ось обставини, що обтяжують покарання матері, згідно до ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини; вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою обвинувачена перебувала у сімейних відносинах.
Суд визнав жінку винною у вчиненні кримінального правопорушення ч.2 ст.121 КК України і призначив їй 10 років ув’язнення. Термін відбуття засудженій встановив з моменту фактичного затримання, тобто з 15 квітня 2025 року.
Яка реакція громади?
Чи зробили висновки після такого резонансного випадку в Іванівській селищній громаді, – редакція СИЛИ ГРОМАД намагалась дізнатись у місцевої влади та лідерів громадських думок.
Наша кореспондентка звернулась за коментарем до Служби у справах дітей Іванівської громади. За словами керівника служби Євдокії ДУЧЕВОЇ, родина, в якій трапилась трагедія, раніше не стояла в них на обліку.
Про випадок зі смертю дитини Служба дізнались від поліції, а от про те, що медики ФАПу села Білка ще раніше звертались до правоохоронців стосовно завданих травм дитині, пані Євдокія зауважила, що про такий факт їй невідомо.
Більше розповів голова Іванівської громади Віктор ЛОБАЧ. За його словами, він особисто знав засуджену, адже щороку вітає матусь новонароджених квітами й подарунками.
Віктор Іванович був на похованні хлопчика, каже: смерть однорічного Матвія вразила багатьох жителів громади:
“Поховали дитинку в маленькій труні, яку привезли на легковому авто, він як янгол. Це мене дуже вразило. На похованні був батько дитини, його матір, дідусь дитини. Коли батька хлопчика спитали, чого ж мовчав, – той відповів, мовляв, “подивіться на мене”. Справа в тому, що він фізично удвічі менший за свою дружину, був сам увесь у синцях, подряпаний. Вона і його била постійно, він боявся її сам, а тим більше не міг захистити дитину. Комусь сказав, що вона брала сина за ноги і била ним об стіни. На жаль, і такі жінки бувають”, – розповів пан Віктор.
Голова громади стверджує, що дав доручення більш жорстко контролювати проблемні родини. Проте виконувати свої обов’язки працівникам не завжди легко. Іванівська громада налічує до 10 тисяч населення, які проживають у віддалених селах, тоді як у Службі у справах дітей працює всього дві людини, які не мають змоги вчасно реагувати на порушення прав дітей.
Крім того, були випадки, продовжує голова, коли працівник Служби, староста і полісменка вирушали до неблагополучних родин, де страждають діти, – натомість отримували фізичний спротив горе-батьків. Доводилось викликати поліцейський наряд, який зі свого боку не завжди готовий втручатися у конфліктні ситуації і, таким чином, самоусувається від захисту дітей.
“Так і кажуть: ми благополучна сім’я, ви не маєте права заходити в наш дім, це приватна власніть! Просто фізично виганяють наших працівників”, – резюмує Віктор Іванович.
За словами депутата Березівської районної ради Григорія Макаренка, який родом з села Білка, де сталася трагедія, у громаді був великий резонанс, обурені мешканці обговорювали випадок в соцмережах.
“Все звалили на поліцію, мовляв, зафіксували, то нехай вони й розбираються. Але вважаю, в нашій громаді на всіх посадах сидять не професіонали. Ніхто не моніторить ситуацію, не слідкує, куди переміщують дітей, не аналізують глибинні причини знущань, рукоприкладства тощо. Колись я очолював дитячу кімнату міліції, і знаю, як має працювати система, щоб не випав з поля зору жоден випадок чи порушення. Зараз цим ніхто не займається, робота соціальних служб хаотична. Бо на відповідальних посадах – не ті люди, які здатні щось змінити”, – поділився думкою пан Григорій.
“Він сам упав” – як система байдужості
СИЛА ГРОМАД телефоном звернулася до керівництва Служби у справах дітей Одеської області пані Мілени Фоміної, щоб отримати коментар стосовно цієї резонансної справи, та на даний час редакція ще не отримала відповіді.
Трагедію прокоментувала ексначальниця цієї Служби, а зараз засновниця БФ “Вітрила дитинства” з Одеси Алла Кіріяк.
На її думку, вирок суду поставив крапку у кримінальній справі, але не в суспільній трагедії. Адже смерть дитини є прямим наслідком ігнорування Закону України “Про запобігання та протидію домашньому насильству”.
Згідно зі ст. 15 цього Закону, всі суб’єкти (поліція, медики, соцслужби) зобов’язані забезпечити міжвідомчу взаємодію. Коли медики ФАПу вперше побачили, що у Матвія розбита губка і синячок під оком та викликали поліцію, мав увімкнутися чіткий алгоритм реагування, визначений законодавством.
“У даному випадку, після першого виявлення ушкоджень у дитини, медики мали би повідомити не лише поліцію, а й службу у справах дітей. Крім того, вони мали би забезпечити в установленому порядку проведення медичного обстеження дитини. І вже тоді можна було би виявити і підтвердити факт домашнього насильства щодо хлопчика, а не обмежитися приватними розмовами про “впав з ліжка”. До речі, майже у всіх відомих мені випадках домашнього насильства щодо дітей, які призвели до фізичних травм чи летальних наслідків, «сам упав» – класичне пояснення батьків-кривдників”, – пояснює пані Алла.
В свою чергу, згідно Закону, отримавши повідомлення від медиків, поліція була зобов’язана не просто опитати маму, а повідомити службу у справах дітей протягом доби. А служба мала би ініціювати відібрання дитини у зв’язку з загрозою її життю та здоров’ю.
На думку пані Кіріяк, суспільство звикло списувати подібні випадки на «неблагополучні родини», але за сухими рядками судового рішення стоїть жахлива реальність: дитину вбивали повільно, системно застосовуючи фізичні покарання за непослух. Застарілі переломи, які виявила експертиза, – доказ того, що катування тривало місяцями. Це означає, що шанси врятувати хлопчика були, якби на сигнал тривоги своєчасно зреагували відповідальні посадові особи в громаді.
Смерть однорічного Матвія стала дзеркалом, у якому відбилася системна хвороба нашої байдужості, переконана пані Алла.
Адже Закон “Про запобігання та протидію домашньому насильству”, який детально прописує алгоритми захисту постраждалих від домашнього насильства та, зокрема, дітей, – на практиці розбився об людський фактор:
– поліції, яка задовольнилася поясненням про «падіння з ліжка»;
– служби у справах дітей, яка «не знала» про тривожні сигнали;
– місцевої влади, яка не вважає за потрібне аналізувати причини трагедії та робити кадрові висновки.
“Після смерті дитини, керівництво громади мало би ініціювати службове розслідування, аби знайти відповіді на питання: хто саме прийняв пояснення про “впав з ліжка” як належне? Чому мовчав батько, чому не повідомляли сусіди про жорстоке поводження з дитиною? Як налагоджена система обміну інформацією між старостою, поліцією та медиками? Чи знають мешканці громади куди звертатися у випадках насильства щодо дітей? Та багато інших”, – пояснює Алла Кіріяк.
Те, що начальник ССД каже, що про факт звернення медиків до поліції їй було невідомо, – продовжує пані Алла, – свідчить про посадову халатність на рівні координації питань, що стосуються захисту дітей, а також неналежну організацію роботи в рамках виконання постанови КМУ від 1 червня 2020 р. № 585 «Про забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах”, яка визначає механізм взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, закладів освіти, охорони здоров’я, соціального захисту населення, інших закладів та установ під час забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження, під час виявлення, розгляду звернень та повідомлень про таких дітей, забезпечення їх безпеки, а також надання необхідної допомоги з урахуванням потреб.
Також цей трагічний випадок засвідчує фактичну відсутність у громаді ефективної системи запобігання та протидії домашньому насильству, резюмує експертка.
Авторка – Оксана Піднебесна