Відсутність допомоги й людяності. У селищі Саврань, що у Подільському район на Одещині, хворий військовослужбовець опинився на межі виживання у власному будинку. Без тепла, належного догляду та уваги соціальних служб чоловік фактично замерзав у холодній оселі, поки на його біду не відгукнулися звичайні люди. 38-річного чоловіка доправили до шпиталю з сильним обмороженням обох нiг.
Деталями цiєї історії зацікавилась СИЛА ГРОМАД.
Повернувся зі служби з проблемами зі здоров’ям
Олександр Благодир — житель села Концеба Савранської громади, який добровільно пішов захищати країну. Отримавши кілька поранень, потрапив на лікування до одеської лікарні, проте, за словами матері, його там не долікували, тож він без військових документів та паспорта повернувся до рідного дому.
Як розповіли очевидці, першою забила на сполох мати військового: Лідія Григорівна зараз перебуває далеко від дому, сама лікується, має інвалідність. За її словами, вона зверталась до керівництва Савранської громади по допомогу своєму сину, який має проблеми зі здоров’ям. Там не відреагували. Потім кілька разів викликала бригаду швидкої, та марно: місцеві медики категорично відмовились покласти хворого до стаціонару.
Ситуація стала критичною під час негоди: у селах Савранщини цими днями до -20 градусів морозу.
За словами місцевих жителів, військовий самостійно впоратися з побутом уже не міг. Будинок залишився без опалення, а запаси їжі швидко закінчились. Сусіди кажуть — чоловік довгий час перебував у складних умовах, однак системної допомоги від соціальних служб не отримував.
«Кричав від болю, сказав, що нап’ється отрути, щоб так не страждати», — так описали стан хворого самотнього чоловіка небайдужі, які навідалися до його хати. Застали в помешканні загрозливу картину: господар сидів увесь обмотаний в ковдрах, і страждав від болю… через обморожені ноги.
Обидві кінцівки — у холодній воді: каже, йому так легше. Казав, що від болю радше помер би, адже не може навіть поспати…
«Мати Олександра почала бити на сполох і дзвонити всім, кому можна. Голова громади Олег Жирун, вислухавши матір воїна, він усе, що зміг видушити з себе:«Я вам не соціальна служба. Що я можу зробити?». Тоді вона набрала з благанням про допомогу та відвезти її сина в лікарню, бо він потребує медичної допомоги, пана Гонтаря, на що він сказав, що в нього є авто, але везти Олександра він не буде! Жінка від безсилля дзвонила навіть у Міністерство Збройних Сил, та там пояснили, що вони безсилі і все вирішується на місцевому рівні. От уявіть, що може відчувати мати, чия дитина за сотні кілометрів вмирає від болю, голоду та холоду?», — повідомила на своїй сторінці депутатка селищної ради Тетяна Асауляк.
Люди організували допомогу: привезли дрова, продукти, дали знеболювальне та викликали медиків. Завдяки їхнім діям вдалося стабілізувати стан чоловіка та врятувати його від переохолодження.
Дізнавшись про страждання військового, на його історію відреагували у ветеранській спільноті:
Волонтери — як єдиний шанс на порятунок?
Наступними днями до Любашівської лікарні, куди помістили Олександра, навідались волонтери і небайдужі савранчани: купили й привезли постіль, білизну, одяг, рюкзак, навіть телефон, аби чоловік міг почути свою матір. Тут він в безпеці під пильним контролем головного лікаря Дмитра Фоміна.
З реанімаційного відділення Сашка вже перевели до хірургічного: тут рятують його ноги. Проте крім лікування, військовому потрібна ще й психологічна реабілітація: після пережитих жахіть вйни він має проблеми з ментальним здоров’ям. Жителька Саврані Анна Килимник оголосила збір коштів для Олександра, а їх залишок вважає за потрібне витратити на подальше лікування чи реабілітацію.
Громадська діячка Тетяна Асауляк провідала хворого та записала розмову на відео.
За словами Олександра, він отримав багато поранень на війні, а воює давно: має досвід ще з АТО. Воював на Донеччині, під Бахмутом, перебував у дуже важких умовах. Отримав три важкі контузії, розрив барабанних перетинок, має безіч осколків у тілі.
Та вдячний всім людям, які не лишились осторонь його біди.
ВІДЕО – Тетяна Асауляк:
Історія Олександра – на особистому контролі Омбудсменки
На критичну історію Олександра Благодира оперативно відреагувала Уповноважена з прав людини в Одеській області Марія Попова. Його справу вна взяла під особистий контроль.
12 лютого 2026 року пані Марія відвідала хворого в Любашівській лікарні, поспілкувалась з медичним персоналом, та повідомила про подальші дії. Адже у воїна немає документів: вони лишились у попередній лікарні, куди вн так і не повернувся через хворі ноги.
“З метою комплексного вирішення порушених питань та забезпечення дотримання прав військовослужбовця направлено відповідні листи до компетентних органів щодо сприяння у врегулюванні питання його правового статусу, організації проходження військово-лікарської комісії та прийняття законного рішення відповідно до вимог чинного законодавства(…)
Держава зобов’язана забезпечити належний захист і підтримку тим, хто віддав найцінніше заради нашої безпеки, свободи та незалежності. Захисники України повинні відчувати турботу й підтримку саме тоді, коли вони цього найбільше потребують”, – йдеться у дописі Представництва Уповноваженого з прав людини в Одеській області
Марія Попова провідала військового у лікарні. ФОТО – Представництво Уповноваженого ВРУ з прав людини в Одеській області
Байдужість системи – проти сили людяності
Небайдужі жителі Саврані наголошують: історія Олександра змусила задуматись про серйозну проблему: відсутність належного контролю за самотніми та хворими ветеранами. Адже в критичній ситуаії вони залишаються сам на сам з бідою.
Люди запитують, чому ситуація дійшла до критичної точки, перш ніж на неї звернули увагу відповідальні структури. У громаді вже заговорили про необхідність перевірки роботи соціальних служб та створення чіткої системи реагування на подібні випадки.
Адже ті, хто повернувся з війни, не повинні залишатися наодинці зі своїми проблемами.
Авторка – Оксана Піднебесна