Абсолютна більшість дітей, які проживають або навчаються в інтернатних закладах України, мають живих батьків і не позбавлені батьківського піклування. Про це свідчать офіційні дані державної статистики за 2025 рік.
В інтернатних закладах України цілодобово перебувають або навчаються 24 916 дітей, з яких лише 4 055 осіб (16,3%) мають статус дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування. Решта вихованців мають батьків, які формально не обмежені у своїх правах.
Такі дані надала Державна служба у справах дітей у відповіді на запит «УП. Життя».
Інтернати: реальність замість стереотипів
Станом на третій квартал 2025 року в інституційних закладах освіти, охорони здоров’я та соціального захисту навчалися або перебували 82 599 дітей, з них 14 631 дитина з інвалідністю.
Із загальної кількості:
20 861 дитина з них мають батьків, не позбавлених батьківських прав;
лише 4 055 дітей мають офіційний статус сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування.
Статистика охоплює 683 заклади, включно з приватними, у сфері освіти, медицини та соціального захисту.
Які сімейні форми виховання діють в Україні
Станом на 30 вересня 2025 року на первинному обліку служб у справах дітей перебували 59 816 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.
Форми влаштування виглядають так:
42 898 дітей проживають під опікою або піклуванням;
12 121 дитина виховується у прийомних сім’ях та дитячих будинках сімейного типу;
у 2025 році 859 дітей були усиновлені.
Окремо зазначається, що дані щодо патронатного виховання не включені до цієї статистики, адже патронат є тимчасовою формою допомоги, а не постійним сімейним влаштуванням.
Вплив війни: дані ще формуються
У Державній службі у справах дітей повідомили, що наразі немає повної інформації про кількість дітей, які набули статусу сиріт або позбавлених батьківського піклування саме внаслідок війни.
Облік дітей, які постраждали від воєнних дій і збройного конфлікту, в Україні ведеться окремо з 1 вересня 2025 року.Оприлюднені цифри знову актуалізують дискусію про реформу інтернатної системи. Фахівці й громадські організації наголошують: інституційне виховання часто використовується не як крайній захід, а як відповідь на бідність, соціальні труднощі чи відсутність підтримки родин — що суперечить принципу найкращих інтересів дитини.
Джерело – “УП. Життя”