Андрій Олейницький почав працювати автомеханіком у 16 років. Його дружина Катерина розповідає, що з часом він став одним із найкращих спеціалістів у містечку:
“Мені здається, до нього звертався кожен другий. Його всі знали як дуже гарного спеціаліста”.
За її словами, Андрій ніколи не відмовляв людям у допомозі та навіть у складних ситуаціях намагався зберігати позитив. Найважливішим у житті для нього була родина — дружина, двоє доньок і батько.
“Він усе робив для того, щоб ми жили в нормальних умовах і ні в чому не мали потреби”, — говорить Катерина.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії Андрій ухвалив рішення йти на війну добровольцем. До військкомату він пішов 25 лютого 2022 року.
“Він ні з ким не радився. Це було його рішення. Нам залишалося тільки його прийняти”, — розповідає дружина.
Того ж дня Андрія мобілізували. Спочатку він проходив навчання, згодом перебував під Миколаєвом, а влітку 2022 року — в Олександрівці. Про службу, за словами дружини, чоловік розповідав небагато:
“За службу він ніколи поганого не казав. Хоча я потім розуміла, що важкі моменти були. Але він мене оберігав”.
Катерина згадує, що чоловік постійно наголошував: його завдання — воювати, її — триматися вдома.
“Він завжди казав: “Я захищаю нас тут, а ти маєш бути сильною вдома””.
19 жовтня 2022 року під час бою поблизу села Нова Кам’янка на Херсонщині Андрій зник безвісти. Побратими повідомили родині, що він був поранений і, ймовірно, загинув.
“Ми до останнього вірили, що, можливо, він у полоні і повернеться”, — розповідає Катерина
Влітку 2023 року родині повідомили про збіг ДНК — зразки брали у дітей та батька Андрія. Після повторного порівняльного аналізу в грудні результати підтвердили:
“Тільки після другого результату ми змогли його поховати”.
В Андрія Олейницького залишилися батько, дружина та двоє доньок.
У жовтні 2022 року його нагородили орденом “За мужність”. Під час поховання побратим розповів родині, що в одному з боїв Андрій зі стрілецької зброї збив ворожий літальний апарат.
Джерело – Суспільне Одеса