Вдома на нього чекають дружина — головна опора в житті, семеро дітей та онуки. Старші вже мають власні сім’ї, четверо ще неповнолітні. Родина завжди була для Василя головною цінністю і відповідальністю.
До повномасштабного вторгнення він працював на м’ясокомбінаті, але 24 лютого 2022 року змінило все. Василь не чекав повістки й не шукав виправдань, у 46 років добровільно став до лав Збройних Сил України, приєднавшись до 21 окрема механізована бригада з перших днів її формування.
Його мотивація проста і зрозуміла — захистити своїх.
«Ворог сам себе не зупинить. Я тут, щоб ніхто не образив мою сім’ю і мою Україну», – говорить воїн.
Так Василь став танкістом. Його позивний «Болгар» – на згадку про болгарське коріння. Перший бойовий вихід він згадує як справжнє вогневе хрещення: сильне напруження, висока відповідальність і чіткі, майже автоматичні дії, відпрацьовані під час навчання.
Підготовку проходили у Швеції. Інструктори, сучасне обладнання та серйозний підхід дали результат — екіпаж танка «Leopard» працював як єдиний механізм.
Сьогодні Василь продовжує службу в танковому батальйоні. Про війну говорить стримано, без прикрас і жартів — це робота, яка вимагає зосередженості та відповідальності. Кожен бойовий вихід — це турбота про екіпаж, машину і виконання завдання.
За сумлінну службу та професіоналізм Василь Райлян був нагороджений Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий Хрест».
Болгар сумує за домом, за дітьми та онуками, за мирними вечорами.
«Чекайте мене, мої рідні. Я люблю вас і молюся за вас, за першої можливості повернуся додому», – каже воїн.
Василь Райлян — справжній український чоловік, який у вирішальний момент зробив свій вибір. Його історія — ще одне підтвердження того, що сила України тримається на відповідальності, любові до родини та готовності стати на захист рідного дому.