Підприємці з містечка Балта, що у Подільському районі на Одещині, ініціювали та реалізували важливий соціальний проєкт — семиденний ретрит для українських ветеранів. Для цього вони орендували заміський комплекс неподалік міста, перетворивши його на простір відновлення, спокою та підтримки. Протягом тижня ветерани мали можливість побути далеко від міського шуму, відновити внутрішній баланс і відчути турботу. Програма ретриту поєднувала дозвілля та корисні заняття: фізичну активність, прогулянки на природі, групові розмови, творчі практики й зустрічі з фахівцями, які допомагали працювати зі стресом і емоційним виснаженням.
Як відбувався перший досвід новоствореної організації, дізналась СИЛА ГРОМАД.
Василь Торопов – учасник бойових дій, йому 31 рік. Він народився на Львівщині, у селищі Павлів, а шість років тому одружився з дівчиною з Балти, так і потрапив на Одещину. Тут його застало повномасштабне вторгнення, звідси пішов на захист держави. Після повернення з війни створив громадську організацію “Тиша говорить”.
Розповідає: взявся за ветеранський проєкт, бо добре розуміє, що саме потрібно воїнам для відновлення.
“Програму я так прописав, щоб хлопці змогли кожного дня набувати нових знань і психологічно відновлюватись, більше адаптовуватись до соціального життя. Я бачу, що це працює, можливо приїхав хтось замкнутий в собі, а на сьогодні я бачу як воно працює, тому будемо далі розвивати і вдосконалювати цю програму”, – розповідає Василь.
Організатор ретриту для ветеранів Василь Торопов/ Фото: Оксана Піднебесна
Особливу увагу організатори приділили неформальній атмосфері — без пафосу, але з щирим людським теплом.
У програмі ретриту чимало активностей, розповідає Василь. Сім днів “у лісі” стали насиченими на події: були катання на квадроциклах, лікувальна реабілітація, стрільба з лука, арт-терапія і навіть спільне приготування смаколиків на ватрі у товариському колі. Таке спілкування зближує, заспокоює, насичує новим досвідом, розповідають організатори.
Під час реабілітації учасники могли спілкуватися між собою, ділитися досвідом або просто мовчати, насолоджуючись тишею та підтримкою однодумців.
Простір тиші у “Гнізді”
Заміська садиба «Гніздо лелеки» у Балтській громаді — це місце, де природа говорить пошепки. Комплекс розташований за межами міста, серед зелені, відкритого неба й спокійних пейзажів. Тут немає міського галасу, рекламних вивісок і поспіху — лише прості, затишні будівлі, доріжки поміж дерев, чисте повітря і відчуття простору.
Назва комплексу символічна: як лелека завжди повертається додому, так і тут кожен може відчути безпеку й опору. Територія створена для неспішного життя — прогулянок, розмов біля вечірнього світла, мовчання, у якому не тисне жодна вимога. Саме ця простота й природність роблять «Гніздо лелеки» особливим.
“Це досить хороша приємна локація, вона знаходиться далеко від цивлізації. Тут немає зв’язку, тут тиша, яка добре працює і велику роль відіграє. Вона зцілює”, – розповідає Василь Торопов.
Для воїнів і ветеранів така тиша — не розкіш, а необхідність. Після фронту, постійної напруги й небезпеки можливість побути далеко від різких звуків і інформаційного шуму допомагає тілу й психіці поступово розслабитися. Тут можна видихнути, виспатися, знову відчути ритм життя без тривоги.
До участі в проєкті, продовжує організатор ретриту, долучили психологиню Світлану Побережну, яка проводила заняття з ветеранами. Також долучився Благодійний фонд “Ваше місто” з Одеси з керівником Ігором Федіним. Також долучилися підприємці Балтської громади, надавши кошти, які організатори витратили на оренду комплексу, проживання та харчування ветеранів.
Варто відзначити, що це не просто місце для відпочинку. Це простір, де воїн може знову побути людиною, відчути землю під ногами, небо над головою і тишу, яка лікує.
Ветеранський ретрит у заміському комплексі/Фото: Оксана Піднебесна
Бізнес із людським обличчям
У час війни справжня цінність бізнесу вимірюється не лише прибутками, а й здатністю бути поруч із тими, хто захищає країну. Підприємці, які підтримують воїнів і ветеранів, доводять: відповідальність перед суспільством — це конкретні дії, а не гучні слова. Допомога з реабілітацією, відновленням, відпочинком чи просто людською увагою стає важливою опорою для тих, хто пройшов війну. Такий бізнес створює не лише робочі місця — він формує довіру, єдність і майбутнє, у якому турбота про захисників є спільною справою.
Балтський підприємець Євгеній Бойчук одним з перших долучився до проєкту Василя Торопова і став не лише співзасновником ГО “Тиша говорить”, а й надійною підтримкою з боку бізнесу, по-партнерськи покривши усі фінансові витрати. Довелося шукати паливо для генеартора, вирішувати питання логістики, доставкою на місце фахівців тощо.
“Багато коштів залучили від бізнесу Балтщини, частину итрат ми покрили з Василем. Отримав масу задоволення від того, що проєкт працює, що хлопцям допомагаємо, вони задоволені. Це були тренінги з психологічної реабілітації, ліпили з глини хлопці, малювали, каталися на квадроциклах, до речі балтський підприємець нам надав їх безкоштовно, ми тільки заправили. Цілий день хлопці їздили по цій місевості, це було драйвово, круто. Був ще турнір з тенісу, більярду, дуже автивно минули ці шість днів”, – розповідає Євгеній.
Вже зараз ветеранів російсько-української війни налічується півтора мільйони осіб, на завершення війни їх буде близько шести мільйонів. Усі вони потребуватимуть не лише допомоги, працевлаштування, адаптації в суспільстві. Під час першого досвіду, каже Євгеній, найбільшою цінністю для нього спілкування з людьит, які пройшли пекло війни.
На питання, що найбільше запам’яталося протягом першого ретриту, Євгеній зізнається: спілкування. Адже кожен ветеран – це особистість: їхні історії вражають, а деколи пронизують.
“В нас на реабілітації є Олександр, який отримав поранення в голову, і рука після ушкоджень в нього частково не працює. Я з ним катався на квадроциклі, і ця людина показала результат, що нема нічого неможливого. Він сів і поїхав! А потім була гра в більярд, і знову показав, що там де це здавалося б неможливо – вн впорався. І це надає драйву, відчуття успіху. Є розуміння, що ти потрібен і робиш важливу справу”, – каже Євгеній Бойчук.
Ініціатива балтських підприємців стала прикладом того, як локальний бізнес може долучатися до відновлення тих, хто захищав країну. Такий ретрит — не просто відпочинок, а крок до повернення ветеранів до повноцінного життя, де поруч є спільнота, розуміння і вдячність.
Активності на природі/Фото: Євгеній Бойчук
Зворотній зв’язок
Організатори переконані: подібні проєкти мають ставати системними, адже турбота про ветеранів — це спільна відповідальність суспільства. Василь Торопов зізнається: мріє робити такі ретрити щомісяця, – але все залежить від коштів.
“Ми спрямовуємо зусилля на те, щоб створити більшу групу і на довший час. Бо на повну реабілітацію одній людині потрібно від 11 до 14 днів, але поки що фінансово це складно”, – ділиться організатор. – Ми почали практично з нічого, нам подарували старлінк, щоб хлопці могли хоча б увечері вийти на зв’язок з родиною. Ми запрошуємо людей долучатися до нас, хто має таку можливість. А на перспективу вже плануємо подорожі на західну Україну, але для цього нам потрібен автобус. Тому хочемо об’єднати людей, котрі в змозі нам придбати авто, але воно потрібне нам таке, щоб ми ветеранів на кріслах колісних могли брати з собою і для них ця поїздка була комфортною”.
СИЛА ГРОМАД готує ексклюзивне ВІДЕО про ветеранський ретрит, але через складні умови в енергетиці Одеси випустимо трохи пізніше. Просимо наших уважних читачів дочекатися! А також підписатись на нашу сторінку у Фейсбуці, якщо ви цього ще не зробили 😉
Організатори “ветеранського” ретриту Василь Торопов, Євгеній Бойчук/Фото: Оксана Піднебесна
Авторка – Оксана Піднебесна