Переселенці з Мирнограду Покровського району Донеччини вже майже півтора роки живуть в с. Вигода, Біляївської громади. Пенсіонери — Світлана Прокурор та Віктор Міркель — мешкають в старій хаті без газового опалення. Вони розповіли, як готуються до зими та чим їм допомагає громада.
Світлана розповідає, що на Одещину вони переїхали вдруге. Вперше виїхали три роки тому, але згодом повернулися додому — тоді було спокійніше. Востаннє — у липні минулого року:
“Жили в приватному секторі. У нас усе було — город, садок, дерева, малина. Але я вже там місця собі не знаходила, ходила і плакала. У хаті світло гасне, двері самі відкриваються. Кажу чоловіку: не витримую, поїхали”, — згадує Світлана.
Тепер вони мешкають у старій глиняній хаті без газу. Узимку топлять піч, якої вистачає, щоб зігріти одну кімнату й приготувати їжу.
“Минулої осені брали брикети, білі краще гріють. У вересні взяли два куби дров — це дуже мало. Економимо, бо дрова дорогі”, — каже жінка.
Світлана має пенсію трохи більше трьох тисяч гривень, а її чоловік-шахтар з 40-річним стажем — п’ятнадцять. На дрова цього вистачає ненадовго. Навесні сільрада допомогла трьома тисячами гривень, за які подружжя купило три куби деревини.
“Ми брали сирі дрова, кидаємо їх зверху на сухі — до ранку тримає тепло”, — розповідає Світлана.
У Вигодянській громаді нині проживає понад сто переселенців. За словами начальниці відділу сільради Каріни Молчанової, діє програма підтримки, зокрема допомога на закупівлю дров.
“Програма діє вже два роки. Плануємо продовжити її і надалі, щоб допомагати людям пережити зиму”, — зазначає вона.
Світлана каже, що про повернення додому поки не думають.
“Удома залишилось вугілля — тонн десять, вистачило б на кілька зим. Нам давали шість тонн на рік безкоштовно, як шахтарській родині. Але не забереш це з собою. Тепер маємо три куби дров і сподіваємось, що переживемо зиму”.
Подружжя каже — до нового життя потроху звикають. Головне, щоб було тепло, спокійно і не довелося тікати знову.