Від початку повномасштабного вторгнення у 2022 році, школярі та вихованці садочка у селі Великокомарівка, що входить до Великомихайлівської громади на Одещині навчаються дистанційно. Причина — відсутність придатного укриття. Місцеві жителі та адміністрація закладу вимагають вирішення проблеми, розповідає Суспільне Одеса.
“Нашу школу, коли війна почалася, закрили, тому що немає бомбосховищ”, — розповів батько школяра В’ячеслав Чабан. За його словами, укриття для навчального закладу так і не збудували: постійно бракувало коштів, виконавця чи рішення щодо документації.
У ліцеї в Великокомарівці навчається 142 учні. За словами директорки Антоніни Павловської, з початку повномасштабного вторгнення навчання відбувається виключно онлайн. Школярі із сусідніх сіл, яким раніше організовували підвезення, також понад три роки не можуть відвідувати заклад.
На території школи є колишній тир, який свого часу рахувався як протирадіаційне укриття. Втім, приміщення, за даними адміністрації закладу, перебуває на балансі Міністерства оборони, тож провести його реконструкцію складно.
Заступник голови комісії з фінансових питань Великомихайлівської ОТГ Тимур Поляков пояснив, що радянське укриття було зведене на “тяп-ляп” і фактично вийшло з ужитку. Одеська обласна адміністрація взялася за новий проєкт, загальний кошторис якого становив 16 мільйонів гривень.
Громада готова була співфінансувати будівництво і виділила 4 мільйони.
“Сказали, що у нас іншого ніякого укриття не можна побудувати крім протирадіаційного, а воно потребує дуже великих коштів. Загальний кошторис був, наскільки пам’ятаю, 16 мільйонів”, — сказав Тимур Поляков.
Начальниця відділу освіти, культури та туризму Великомихайлівської селищної ради Тетяна Городецька розповіла, що у 2024–2025 роках кілька разів проводили коригування проєкту через зростання цін на матеріали та зарплати.
Влітку документи передали до департаменту капітального будівництва, але дві тендерні процедури не відбулися: підрядники не подали заявки. Третій тендер оголосили 10 вересня.
За словами директора департаменту освіти і науки Одеської ОВА Олександра Лончака, найбільш реалістичним рішенням для громади може стати будівництво модульного укриття, яке зводиться приблизно за два місяці.
Водночас частина батьків пропонує інший варіант — переобладнати недобудований клуб неподалік школи.
“Тут є кілька приміщень загальною площею понад 100 квадратних метрів. За нормами цього вистачить на все село”, — кажуть жителі села.
Втім, чиновники зауважують: будівля не має балансоутримувача і перебуває в аварійному стані, тому використовувати її для дітей небезпечно.
“У нас одна єдина школа в районі, яка не працює. Діти сидять вдома. Багато хто ходив до школи хоча б поїсти. Наше село не живе, а лише існує”, — говорить батько школяра Олександр Талпа.
Директорка ліцею Антоніна Павловська підкреслює: діти прагнуть повернутися до класів. Вона зазначає, що дистанційне навчання ускладнюється браком техніки, відсутністю інтернету та контролю з боку батьків.
“Ніщо не замінить живого спілкування — коли дивишся в очі дітей, колег”, — каже Павловська.