Місце, де молодь чують: в містечках і селах України створюють молодіжні центри й простори. Вони мають стати осередками розвитку й дозвілля для дітей та підлітків, а також можуть залучати молодь до життя громади. Як ці зміни впроваджують на прикладі двох громад з Одещини та Київщини – у нашому матеріалі.
Халабуда замість хабу: молодіжний центр в Холодній Балці
Дерев’яні балки, стіни з фанери і бляшаний дах: обабіч дороги, що веде до села Холодна Балка на Одещині вже рік як з’явився саморобний будиночок. Як пояснюють місцеві, його збудували тутешні підлітки, бо не мали де збиратися.
“Це – молодіжний хаб Нерубайської громади, – іронізує місцева жителька Ірина Коновал. – У громаді створено молодіжну раду, на фейсбуці все дуже красиво, а це от так в реальності. Отут діти збираються, он пляшки від пива та води лежать, упакова від мівіни, чіпсів, водичка”.
Депутат Нерубайської сільської ради від Холодної Балки Анатолій Скурчак такою ситуацією вражений. Каже, до неї призвела байдужість місцевої влади до потреб молоді. Пригадує, як рік тому викладав в мережу відео, зняте місцевими мешканцями, де підлітки бавляться на меморіалі слави в центрі села. Багато хто молодь засуджує, зганяє з дитячих майданчиків, лавок, – а тим, каже, нікуди дітися.
“Нашій молоді в селі Холодна Балка нема де збиратися. Спорткомплекс не працює. Вже п’ять років як створена громада, маємо бюджет громади 500 мільйонів грн, але для молоді не маємо нічого. Ось цей саморобний “хаб” – при в’їзді в село, діти тут збираються вже півтора року, і нікому немає до них діла. Це ганьба на всю Україну”, – показує місцевість Анатолій Скурчак
Саморобний “хаб” у с. Холодна Балка. Фото – Оксана Піднебесна
Про те, що ця споруда зводилась не як халабуда, а як більш захищений прихисток, свідчить пічка -“буржуйка” з виведеною нагору трубою. Ймовірно, взимку це приміщення обігрівають. Зараз споруда більше схожа на альтанку, така собі літня резиденція. І хоч нікого з молоді на місці ми не застали, життя тут вирує: навколо чиїсь речі, гральні карти, хтось лишив яблука. А з дороги сюди веде польова стежина:
“Видно, що протоптана доріжка. Помітно, що діти заїжджають на велосипедах, на мопедах. І вже дуже давно вона витоптана”, – показує Ірина Коновал.
Місцеві жителі про ситуацію знають: кажуть, юнаки та дівчата могли б проводити літо на Хаджибейському лимані, та сільський пляж у Холодній Балці непридатний для купання: вода забруднена, місцевість захаращена.
Пригадують: був раніше сільський клуб, та він згорів.
“Ми іноді засуджуємо молодь, сваримо, бо на зупинках сидять, пишуть, псують, – а потім думаємо: а де їм збиратися? У нас нічого нема, навіть бару, щоб вони пішли собі посиділи”, – скаржиться пані Ольга, місцева жителька.
Коли спорт – не для всіх
Село Холодна Балка з 2020 року входить до складу Нерубайської територіальної громади, що межує з Одесою. Тут мешкає 2,5 тисячі людей, є велика школа на 700 учнів. У 2021 році поряд з нею місцева влада збудувала стадіон зі штучним покриттям, виділивши на споруду 9,5 млн грн. Проте згодом виявилося, що роботи провели неякісно: зекономили на спеціальній прокладці під покриттям, через яке згодом почали проростати… бур’яни.
Проблема з відсутністю громадських місць у Холодній Балці досить гостра. Так, місцевий спорткомплекс громада вирішила облаштувати у господарському приміщенні колишнього винзаводу. З фасадного боку вхід до будівлі перегородило приватне підприємство, яке вважає територію комунального закладу своєю. Анатолій Скурчак розповідає: багато разів намагався вплинути на підприємця, просив, щоб дозволив дітям проходити на секції, навіть викликав поліцію. Проте все безрезультатно.
Тому діти, щоб потрапити на заняття, змушені були обходити будівлю з другого боку. Звідси спорткомплекс виглядає дуже непрезентабельно: невеликі металопластикові вікна на фоні старої кам’яної кладки, що лишилась з радянських часів. Територія навколо захаращена і поросла бур’янами.
Кілька років тому Нерубайська громада профінансувала внутрішній ремонт цього закладу, та він виявився невдалим. СИЛА ГРОМАД раніше писала про те, як будівлю всередині пофарбували, але чомусь не передбачили опалення. Тож у зимовий час діти тут не можуть займатися.
Нещодавно перефарбована підлога, на яку громада виділила кошти – розібрана на дошки лежить на купі сміття. А зараз споруду ще й відрізали від електрики.
“Як бачите, літо проходить, нічого не робиться, мала бути підготовка системи опалення до зими, але навіть світло відрізали, підрядник через це не працює. Стадіон збудували кривий-косий. Ото діти самі собі й побудували хаб у полі, бо молодь швидше будує, ніж Олег Григорович Мішаглі (голова Нерубайської громади – Авт.) зі своєю командою”, – каже депутат Скурчак.
Старостат як “комунікація”, – і не більше?
Аби з’ясувати, де ж збиратися дітям, вирушаємо до місцевої ради. У будівлі колишньої Холоднобалківської сільради – зараз кабінет старости і КП “Комфорт”. Проте старости на місці не виявилось, в одному з кабінетів лише працівниця комунального підприємства.
Після кількох дзвінків на зустріч приїхав староста Олександр Шаман. Запитуємо його про саморобний будинок-хаб при в’їзді в село.
“Поняття не маю. Дільничному надійшла від мене інформація, я ж не можу з цим розібратись, я не силовик. Я відповідаю за комунікацію з людьми і службами. Я доніс це в певні служби, вони повинні з цим розібратись. Нічого немає в Холодній Балці. Ні клуба, ні спортмайданчика, намагаємось зараз освітлення зробити там. По спортзалу намагаємось щось вирішити”, – пояснює пан Олександр.
Через відсутність приміщень для надання публічних послуг Нерубайська громада планує викупити колишній дискобар в одного з місцевих підприємців. Попередньо за близько 10 млн гривень. На думку депутата Скурчака, таке рішення неефективне: будівля не має великої актової зали для зборів громадян та окремої території, бо споруджена впритул до дороги, і вже застаріла. Вважає, керівництву громади варто змінити ставлення до мешканців, зокрема, до молоді.
“5 років існування Нерубайської громади позитиву для нашого села не дало. Діти не можуть піти в спортзал, на танці, все що можуть зробити – самі собі побудувати. Це сором для дорослих, для чиновників, які сьогодні отримують зарплатню”, – ділиться Анатолій Скурчак.
Як громади Київщини підтримують підлітків: нові простори для розвитку та довіри
Тим часом, у передмісті Києва з’являється дедалі більше ініціатив, які відповідають на потребу молоді в спілкуванні, розвитку та психологічній опорі.
У Демидові працює інноваційний молодіжний центр Ko_Laba, де підлітки можуть долучитися до ESTEAM-освіти (підприємництво, наука, технології, мистецтво, математика), експериментувати з доповненою та віртуальною реальністю, реалізовувати власні ідеї.
У Василькові на базі Будинку культури діє молодіжний центр «Твій простір» — місце для розмовних клубів, тренінгів з медіаграмотності, психологічних зустрічей, йоги, стретчингу та активного дозвілля.
Нещодавно до таких прикладів долучилася й Буча: на базі Центру життєстійкості запрацював підлітковий клуб для молоді 12–17 років. Тут проводять творчі майстерки, настільні ігри, групові обговорення, арт-терапевтичні заняття та зустрічі з психологом. Уже в перші дні роботи підлітки створювали листівки для військових, розмальовували футболки, обговорювали волонтерські ідеї — і просто знайомилися одне з одним. У Центрі життєстійкості щотижня підлітки разом з фахівцями говорять про важливе — емоції, довіру та підтримку. На початку липня одне з занять присвятили інформаційній стресостійкості: тут пояснюють, як розпізнавати фейки, уникати онлайн-маніпуляцій і почуватися безпечно в цифровому середовищі.
«Я почала відкриватися людям без страху»
Однією з перших доклубу долучилася 14-річна Асма Абдел Гадер. Вона народилася у Краматорську та кілька років жила в Саудівській Аравії. А навесні переїхала з мамою до Бучі,аби бути ближче до бабусі. Нове місто, школа та жодного знайомого обличчя — адаптуватися було складно.
«Я вирішила прийти в клуб, бо хотіла завести друзів і знайти спілкування, якого за кордоном дуже не вистачало», — розповідає Асма
Зараз дівчина щотижня відвідує заняття, де навчається разом зі своїми однолітками.
«Я дуже змінилася у соціальному плані, тому що сама я соціофоб, але відчула після цих занять себе більш відкритою до нових знайомств, більше щирою. Відчула, можу ділитися своїми справжніми почуттями », – розповідає дівчина.
Особливо їй запам’яталося заняття на тему непорозумінь із батьками. Кожен підліток писав на листках те, що хотів би сказати своїм рідним, а потім усі разом створили спільну «дошку почуттів».
«Я навчилась пояснювати, хто я є — і не боятися цього»
Інша учасниця клубу — Анастасія Ічетовкіна. Теж нещодавно переїхала із Запоріжжя до Бучі. Її мама активно шукала можливості, які б допомогли доньці легше адаптуватися в новому місті, і натрапила на оголошення про підлітковий клуб. Анастасія вирішила спробувати і вже з першого відвідування відчула, що це саме її простір.
«Мені найбільше подобається сам факт соціалізації. Тут цікаво, і можна бути собою. Я люблю психологію», – розповідає Анастасія Ічетовкіна
Найбільший виклик для Насті — це страх самовираження, зокрема через зовнішній вигляд. Вона давно захоплюється стилем «готична лоліта», але соромилася обговорювати це з батьками.
«Скоріше сміялися, мовляв, як я буду по вулиці у вікторіанських шляпках ходити. Це нібито не прийнято. Але мене більше хвилювало рішення батьків щодо мого образу. Мені важливо тільки те, що про мене думають мої близькі люди, а не ті, яких я знаю один день»,- зазначає дівчина.
Заняття у клубі допомогли дівчині чітко та спокійно донести свої погляди до близьких, показати, що її стиль — це не бунт, а частина особистості.
«Мені допомогли правильно донести те, що я хочу сказати, яка в мене ціль. І головне — не сковувати себе, казати прямо, чого я хочу, а не натяками, як це робила раніше. І не боятися цього»,- говорить Анастасія.
Анастасія відзначає, що головною перевагою підліткового клубу є можливість бути собою. Тут її зацікавила психологія, живі обговорення та пізнання себе.
«Мені подобаються лекції про внутрішній світ та характеристики особистості. Це дуже цікаво — пізнавати людей краще, і коли тебе пізнають краще. В цьому і є сенс спілкування»,- розповідає дівчина.
Водночас дівчина зазначає, що клуб ще розвивається і дещо можна вдосконалити. Зокрема, не завжди є чіткою тематика зустрічей, через що увага розсіюється. Також не всі майстер-класи доступні кожному через графік занять. Втім, ці недоліки є незначними та виправними.
Клуб, який формує довіру
Підлітковий клуб у Центрі життєстійкості працює вже третій місяць. За словами фахівчині Бучанського Центру життєстійкості Валентини Домбровської, ідея створити таку групу виникла через запити самих підлітків, які приходили на арттерапевтичні заняття та індивідуальні консультації з психологами.
«Було дуже багато питань, які цікавили підлітків і з якими вони не могли впоратися. Вони потребували допомоги та підказки від фахівців, зокрема психологів», — розповідає фахівчиня Бучанського Центру життєстійкості Валентина Домбровська.
Простір, де підлітки зможуть отримати кваліфіковану допомогу і знайти відповіді на всі запитання – створила психологиня Центру Вікторія Нечипоренко. Формат клубу — це цілий цикл з 8 зустрічей на яких підлітки поступово знайомляться, соціалізуються і відкриваються. Теми занять формуються за запитом дітей — від стосунків із батьками до переживань, пов’язаних зі страхами, тривогами, булінгом і навіть думками про самогубство.
«Кожне заняття — це нова тема. Згідно запитів дітей, що їм цікаве. Ми не навязуємо, що ми хочемо, але в процесі цього все ж таки намагаємося якусь інформацію надати, як сьогодні інформаційна стресостійкість, де наш фахівець Ігор розповідав дітям про всі небезпеки інтернету і соціальних мереж », – розповідає пані Валентина.
Особливу роль у роботі центру відіграє творчість, але не як розвага, а інструмент самопізнання. Підлітки малюють на футболках свої емоції, ліплять та малюють на полотні власні мрії
«Це однозначно покращує психоемоційний стан. Коли діти малюють — вони самовиражаються. Спочатку деякі навіть не розуміють, куди їх привели, але вже на наступне заняття питають, що будемо робити сьогодні. Є зацікавленість, вони знають, що крім розмов ми обов’язково щось створимо власноруч», — пояснює пані Валентина.
Робота не лише з дітьми, а й із батьками
Загалом, у Центрі життєдіяльності відбувається важливий процес зближення поколінь. Поки діти займаються у своїй групі, в іншій кімнаті одночасно працює клуб із психологічною підтримкою для батьків. За словами Валентини, нині найбільший виклик для молоді — це соціалізація. Часто дітей спершу приводять батьки, щоб «відірвати від гаджетів». Але вже за кілька зустрічей підлітки самі охоче приходять — на групи, арт-терапію чи індивідуальні зустрічі з психологом.
«Діти стали впевненішими в собі, відкритішими. Вони не бояться бути собою. луб підлітків — важливий і реально допомагає»,- зазначає Валентина Домбровська.
Модель, яку можна масштабувати
Тим часом, клуб веде вже запис наступної групи. Тим часом до Центру життєстійкості в Бучі приїжджають фахівці з різних міст, аби подивитися на організацію підліткового клубу та дізнатися про підхід команди. Цей досвід може стати корисним для інших громад. Формат клубу не потребує великих ресурсів, але вимагає присутності фахівця, який довіряє молоді й готовий почути її запити. Простір може бути при соціальному центрі, школі або молодіжному хабі. А головне — це людський фактор: мотивація спеціалістів і підтримка громади.
Більше – у ВІДЕО:
Матеріал створено редакцією “Сила громад” спільно з медіагрупою “Погляд” (м. Київ)
Авторки – Оксана Піднебесна, Марія Щедріна (Марчук)