У Гаврилівці Бучанської громади на Київщині понад 300 дітей щодня займаються спортом у залі будинку культури “Полісся”, що не бачив капітального ремонту вже близько 40 років. Тріщини на стінах, зношена підлога, застаріле обладнання — це звична реальність для юних спортсменів, серед яких є призери обласних і всеукраїнських змагань. Попри неодноразові звернення громади, участь у державних та донорських конкурсах, коштів на реконструкцію досі не знайшлося.
Втім, успішні кейси оновлення спортивної інфраструктури у схожих громадах доводять, що вихід є. Один із прикладів — Доброславська громада на Одещині, де завдяки співпраці місцевої влади, бізнесу та мешканців вдалося створити повноцінний простір для занять дітей та молоді. Як саме це вдалося і що може запозичити з цього досвіду Гаврилівка — у нашому матеріалі.
Єдиний спортивний простір для кількох сіл
Гаврилівка — село з населенням близько п’яти тисяч мешканців. Спортивний центр для дітей — це місцевий будинок культури “Полісся”. У залі щоденно проходять тренування, гуртуються команди, відбуваються змагання. Тут займаються понад 300 дітей, зокрема з родин, які перебувають у складних життєвих обставинах, а також внутрішньо переміщені особи. У секціях грають не лише діти, а й підлітки та дорослі. У волейбольних командах є учасники віком понад 30 і навіть 40 років.
Цей простір – фактично єдина спортивна зала одразу для кількох старостатів. Діти та молодь приїжджають сюди з навколишніх Луб’янки, Синяка, Озер і Тарасівщини. В умовах обмеженого доступу до спортивної інфраструктури в регіоні така зала стає центром не лише фізичного розвитку, а й соціального згуртування.
Секція, що формує чемпіонів
У спортивному клубі «Ніка», який працює на базі будинку культури, займаються дівчата і хлопці від початкової школи до старших класів. Тренування проходять п’ять разів на тиждень під керівництвом подружжя тренерів — Валерія та Марини Скринник.
Команди «Ніки» беруть участь у змаганнях різного рівня з волейболу. Протягом останніх шести місяців спортсмени майже щотижня виїжджали на турніри. Найвищий результат — друге місце в чемпіонаті Дитячої Ліги Київської області серед хлопців. Юні гравці клубу виступали також на всеукраїнських турнірах — у Житомирі, Ірпені, Білій Церкві, Черкасах. Частина з них уже робить наступні кроки у спортивній кар’єрі: двоє вихованців вступили до столичного спортивного ліцею. Один із них — Дмитро Павлієнко став найкращим темповиком (центральний блокуючий, який атакує найшвидше, використовуючи низькі передачі, зазвичай відразу після зв’язуючого) на чемпіонаті Дитячої Ліги України у 2024 році.
Серед десятків юних спортсменів, які тренуються у спортивному клубі «Ніка», — 14-річна Вероніка Дзюбенко. Вона переїхала до Гаврилівки з Вінницької області ще у дошкільному віці та зараз навчається в місцевій школі. Останні три роки її життя нерозривно пов’язані з волейболом. Команда, у якій грає Вероніка, нещодавно стала четвертою серед десятків учасників турніру «Королева волейболу» у Чернігівській області. До цього були турніри в Житомирі, Коростені та інших регіонах.
«Мені дуже подобається це хобі. Я з великим захопленням приходжу на тренування, особливо через нашу команду — ми дуже дружні, завжди тримаємося разом. А ще дуже люблю поїздки на змагання, не лише заради перемог, а заради емоцій, які там отримуємо”, — ділиться Вероніка.
Попри любов до тренувань, Вероніка визнає: стан зали у Гаврилівці значно відрізняється від того, що вона бачила в інших громадах.
“Мені подобається займатися в нашому приміщенні, але підлога там не дуже добра. А коли падаємо , це відчутно — не дуже зручно та навіть трохи небезпечно. В інших залах, де ми грали, підлога значно краща, по ній зручно рухатися, грати”, — розповідає Вероніка.
За словами дівчини, інші умови, як-от роздягальні чи освітлення — доволі прийнятні, але саме якість покриття у спортивному залі обмежує можливості розвитку.
«Тут було жахливо»: як громада самотужки підтримує стару будівлю
Будинок культури «Полісся» у Гаврилівці, де працює спортивний клуб «Ніка», не бачив капітального ремонту вже близько 40 років. У 2021 році вдалось частково оновити сцену та глядацьку залу, однак приміщення для тренувань залишилося без змін. Ситуація ще більше ускладнилася після початку повномасштабного вторгнення: під час обстрілів уламками було пошкоджено 43 вікна, вдалося замінити лише частину, інші проблеми залишаються невирішеними. Серед них описати що саме
«Ми коли сюди зайшли, тут було жахливо”, – розповідає тренерка клубу Марина Скринник.
За межами залу — поле без покриття
Спортивна інфраструктура громади обмежується не лише зношеним залом. Поруч із місцевою школою є футбольне поле та бігова доріжка, які також не оновлювалися багато років. Усе утримання за батьківський та тренерський рахунок. Влітку тренування відбуваються просто на газоні, ворота встановили вручну.
«Якщо б у нас було нормальне поле, було б більше бажання займатися цим видом спорту»,- розповідає один із учнів.
Це не вклад у стіни — це інвестиція в молодь
За словами директорки, тут працюють студії народного і спортивно-бального танцю, діє бібліотека, проводять заняття з воркауту, а головне — секції з волейболу та футболу.
«У нас немає іншого такого закладу в окрузі. Це простір, де молодь проводить вільний час, розвивається, змагається. І навіть у таких умовах наші діти здобувають призові місця на всеукраїнському рівні. Ми не маємо права зупиняти цей рух», — каже Галина Фидонюк.
Громада шукає шляхи: від конкурсів до міжнародних грантів
Мешканці Гаврилівки неодноразово зверталися до місцевої влади із проханням оновити спортивну інфраструктуру. Ініціативні групи подавали заявки на фінансування, брали участь у конкурсах, зокрема у всеукраїнській програмі «Громада на всі 100», яку організовує ГО «Центр спільного розвитку “Дієва громада”». У 2024 році Гаврилівка подала на конкурс проєкт реконструкції спортзалу та футбольного майданчика.
«Ми пройшли перший етап, далі другий. Але на фінальному голосуванні не добрали необхідної кількості голосів від мешканців. Там головною умовою було отримати підтримку громади відповідно до кількості населення. І саме цього голосування нам не вистачило», – пояснює Дарина Щипакіна, керівниця відділу молоді та спорту Бучанської міської ради.
Попри це, громада не припиняє роботу над оновленням. Після об’єднання сіл у межах Бучанської громади у 2018 році міська рада замовила проєктно-кошторисну документацію на капремонт спортзалу в Гаврилівці та оновлення спортивного простору поруч із місцевою школою. За попередніми розрахунками, реконструкція спортзалу коштуватиме близько 6 мільйонів гривень. Ще стільки ж потрібно на футбольне поле й бігову доріжку.
«Сподіваюся, залучення міжнародних грантових програм дозволить реалізувати ці проєкти. Якщо ж ні, то, враховуючи нагальність потреби, ми будемо шукати можливості в місцевому бюджеті — знімати кошти з інших напрямків і спрямовувати сюди», — коментує міський голова Бучі Анатолій Федорук.
Але, приклад із іншого регіону доводить: навіть у маленьких селах можливо досягти великих зміни — за умови правильної стратегії та підтримки. Приміром, Доброславська громада з Одещини знайшла вихід, як за відсутності коштів в бюджеті реалізувати масштабні проєкти.
Місцевий капітал — у дозвілля і спорт
У Доброславській селищній громаді в Одеській області знайшли спосіб, як навіть в умовах воєнного часу робити великі зміни для своїх мешканців. П’ятий рік поспіль тут діє ярмарок молодіжних проєктів “Небайдужі”, завдяки якому громада навчилася підтримувати громадські ініціативи, не витрачаючи на них кошти з місцевого бюджету. В рамках проєкту «Небайдужі» Ввлада закликає молодь подавати свої ідеї та разом зі спонсорами втілювати їх для блага громади. За ці роки місцеві спільноти успішно реалізували близько 60 ініціатив.
Ярмарок проєктів “Небайдужі” традиційно стартує у березні. До визначеної дати учасники, серед яких команди місцевих шкіл та садків, ініціативні групи, активісти, – готують справжні бізнес-плани, з запропонованим бюджетом, термінами реалізації та пропонують підтримати свою ідею коштами не з бюджету громади, а від залучених спонсорів. Тому на їх презентацію, яка відбувається у великій залі, завжди запрошують місцевих підприємців, фермерів, власників магазинів. А ті вже, заслухавши учасників вирішують, кого підтримати фінансово. Обов’язковою умовою для учасників є співфінансування: 20% вартості проєкту вони фінансують самостійно, або фізично виконують роботи, або докладають свою частину, зібравши донати чи провівши ярмарку.
Приміром, цього року реалізовують 15 нових проєктів, серед них – кінотеатр просто неба, спортивні майданчики, екологічні акції, фонтан-книга, фестивалі та конкурси.
Один з останніх проєктів “Небайдужі” – тренажерний майданчик у селі Кремидівка, яке за 18 км від Доброслава. У ньомуцьому населеному пункті налічується 2700 мешканців, проте досі люди не мали де тренуватися.
Ользі Тумбрукакі – 28 років, вона народилась і виросла в Кремидівці, зараз працює бібліотекарем у молодіжному центрі і є заступницею керівника молодіжної ради Доброславської громади.
“Ми написали з молодіжною радою проект з популяризації спорту в нашому селі, захистили його, отримали кошти від спонсора і реалізували. Основним спонсором був наш фермер Фіногеєв Григорій, і також вагомий вклад внесли інші підприємці”, – розповідає Ольга.
Вартість тренажерів розділили порівну на трьох підприємців, вийшло по 15 тисяч гривень. Мешканці села долучились до встановлення спортивного інвентарю, та зібрали гроші на додали 20% вартості тренажерів. завдяки зібраним донатам. ТожЗавдяки реалізації цього проекту у віддаленому селі Кремидівка з’явився перший спортмайданчик. Його ще планують оснастити штучним покриттям:
“Літнім людям не було де зібратися і ось ми вирішили реалізувати такий проект і популяризувати спорт серед різного віку, щоб вони могли прийти підтримати емоційне і фізичне здоров’я. Та сюди не тільки старші люди приходили, а й молодь тут займається, крутять цей орбітрек! Ми дуже раді, що все вийшло в нас, що допомогли наші спонсори, наші мешканці небайдужі, всі люди згуртувались”, – ділиться Ольга.
Креативна мотивація – для нових послуг
Нові тренажери, до речі, розміщені поряд з молодіжним центром “Доброхаб”, на створення якого Доброславська громада отримала грант завдяки перемозі у конкурсі “Спільнотворення”. Таким чином місцевій владі вдалося залучити позабюджетні кошти для створення додаткових послуг мешканцям у віддалених селах громади.
Тут, у Кремидівці, працює група з йоги, яку з задоволенням відвідують місцеві жительки. А для дітей відкрили художню студію, книгарню-кав’ярню, проводять навчання з комп’ютерної грамотності.
Усе обладнання: 15 ноутбуків, мультимедійний проектор, килимки для йоги, мішки для сидіння, меблі і навіть кавомашину, – отримали за рахунок грантівових заявок, які Доброславська громада успішно виграла у різних програмах.
“Центр спільнототворення “Доброхаб” – це простір, який був створений завдяки проекту ЦЕДОС. ОтрималиБув отриманий мільйон гривень для вирішення проблем громади, а саме ми створили тут місце для дозвілля і розвитку дітей та молоді. Тут і логопеди, й художники, і йога тут проводиться”, – розповіла Олена Шихалієва, заступниця голови Доброславської громади.
Завдяки перетворенням в Кремидівці вперше з’явились нові послуги для різних категорій населення, для дітей, їх батьків і літніх людей.
“Як було колись і тепер – різниця колосальна. В нас ніколи в селі не було занять з йоги, з фітнесу. Зараз це все доступно. Також зараз багато дітей з інклюзією, тут з’явились послуги відвідати логопеда. А поки дитина на занятті – мама може посидіти в книгарні і випити смачної кави”, – показує Ольга.
Зала для йоги у молодіжному центрі в с. Кремидівка Доброславської громади. Фото – Оксана Піднебесна
Треба відзначити, що на початку гурток йоги і фітнесу був безкоштовним для відвідувачів, у рамках грантового проєкту. Позаяк він закінчився, – бажаючі можуть самостійно оплатити послуги спортінструктора. Також тут є мультимедійний комплекс, де можна включити заняття з інтернету. Місцева влада надає приміщення, оплачує комунальні послуги.
“Раніше це була амбулаторія на другому поверсі. Ми її перенесли на перший, щоб не порушувати умови безбар’єрності і вільного доступу для осіб з інвалідністю. Доброславська селищна рада виконала ремонт другого поверху і в рамках проекту “Спільнототворення” створили 4 кабінети для надання різних послуг. Далі плануємо забезпечити сталість цього проекту, відкриваємо ветеранський простір в сусідньому кабінеті, це вже завдяки іншому гранту”, – пояснює Олена Шихалієва.
Ще два відремонтовані кабінети громада віддала в оренду під кабінет стоматолога і косметолога, тому молодіжний центр став справжнім осередком для життя громади.
Книгарня-кав’ярня в Молодіжному центрі с. Кремидівка Доброславської громади. ФОТО – Оксана Піднебесна
“Доброслав – громада без околиць”
Варто відзначити, що Доброславська селищна рада – своєрідний приклад для інших громад Одещини, які тільки вчаться добувати позабюджетні кошти і якісно вкладати їх у розвиток. Крім успішного залучення коштів з міжнародних та всеукраїнських грантів, одним з пріоритетів місцева влада визначила розвиток старостинських округів: їх благоустрій, ремонт доріг, відкрила кілька сучасних бюветів питної води у селах громади, і ефективно працює над наближенням послуг для громадян, що живуть далеко від адмінцентру громади.
Лідерка громади Людмила Прокопечко навіть визначила своїм девізом “Доброслав – громада без околиць”, маючи на увазі рівномірний розвиток територій. Тому тут шукають і знаходять способи вирішення будь-яких проблемних питань, незважаючи на відсутність коштів.
Така позиція знаходить відгук у жителів громади, які прагнуть покращити своє життя. Так, минулого року завдяки проекту “Небайдужі” громаді вдалося збудувати наймасштабнішу спортивну споруду в селі Ониськове, – цілий міні-стадіон зі штучним покриттям. СИЛА ГРОМАД розповідала про цю історію, яка вразила наших читачів і глядачів. Багато хто дивувався, що стадіон вартістю 800 тисяч гривень збудували фермери разом з мешканцями, не залучивши жодної копійки з бюджету. Над його створенням працювали не тільки дорослі, а й діти, юні футболісти, які довго чекали на здійснення своєї мрії. Так на колишньому пустирі з’явився новий сучасний майданчик з міцною огорожею та якісним покриттям. Цього року його вже доповнили новими ліхтарями, лавками; озеленили територію кущами й квітами. Так у віддаленому Ониськовому завдяки місцевій ініціативі з’явився новий осередок молодіжного життя.
Яка ж порада для мешканців громад, які зіштовхуються з подібними складнощами під час створення нових об’єктів чи отримання послуг? Пані Ольга з Кремидівки на це радить максимально проявляти свою активність.
“Я їм хочу запропонувати більше спілкуватись, не мовчати, не тримати все в собі. І якщо в них є якісь ідеї – то відразу йти до місцевої влади, органи місцевого врядування мають бути відкриті, вони також люди і вони залюбки, як наша голова Людмила Прокопечко, завжди відкриті до чогось нового, крутого, як вона любить казати, до чогось потужного”, – ділиться Ольга.
Доброславська селищна рада, яка організовує ярмарок проєктів, залучає позабюджетне фінансування, знайшла особливий підхід та мотивацію для різних груп за віком та за родом занять, зумівши об’єднати їх зусилля навколо нових ідей.
Матеріал було створено у співавторстві між редакцією “СИЛА ГРОМАД” та “ПОГЛЯД”
Авторки – Марія Щедріна (Марчук), Оксана Піднебесна