Про це повідомляє Укрінформ.
За словами Велікової, її мама займається вишивкою усе життя. Зараз жінці 69 років. За цей час вона створила 57 сорочок, 30 вишитих ікон, 10 картин, 20 рушників, п’ять скатертин та безліч іграшок. Всі вироби зберігаються у приватній колекції Олени Велікової у неї вдома.
«Колись моя бабуся-українка приїхала в болгарське село Знам’янка на заробітки. Там вона познайомилася з моїм дідусем, болгарином. Так народилася моя мама, тож вона українка з болгарським корінням», – розповіла Велікова.
Вміння вишивати Євгенія Джогола перейняла саме у своєї бабусі-українки. За останній рік вона створила сім сорочок.
«Коли почалася війна, я вирішила зробити мамі закордонний паспорт про всяк випадок. Ми не збиралися нікуди їхати, але так було спокійніше. Мамі довго не могли зняти відбитки пальців, адже всі вони стерлися через вишивання», – згадує Велікова.
Зрештою, «вишиванкову естафету» перейняла і сама Олена. Вона вже вишила чотири сорочки та кілька подушок. Зараз жінка планує створити лінійку болгарських сорочок, орнаменти для яких привезла з Болгарії. Її донька Вікторія також долучилася до родинного мистецтва та вишиває картини.
«Матуся передала знання мені, і я також вишиваю. Вишиває вже і моя донька. Я пишаюся і бережу це. Я вдячна богу, що тут, на бессарабській землі, продовжую справу мами. Востаннє як була у неї, показала їй свою вишивку. Вона подивилася на неї і подарувала мені свої нитки зі словами, що передала своє вміння. Її очі сяяли від щастя, але я сказала, що ще маю чому вчитися і не беруся, але вона відповіла: «Ні, ти вже взялася». Мама пишається мною, це надихає», – зазначила Велікова.
Ані свої, ані мамині роботи Олена не продає. Жінка говорить, що кожна вишиванка – як людина, має свою історію народження та призначення.
«Свою сорочку я вишивала півтора місяця. Ниточка до ниточки. Я не можу це продати. Також і мама вишивала мені сорочки для якогось свята. Ту – на форум хліба, ту – на свято Трифон Зарізан, а ту – на Різдво», – пояснює вона.
Минулого року Олена влаштовувала у Криничному парад вишиванок, але цьогоріч вирішила «взяти паузу», адже ось-ось на світ має з’явитися її перший онук, якому жінка вже вишила маленьку сорочку.
«Ми маємо берегти наші традиції, те, що отримали від батьків та передавати нащадкам. Це наша місія – передати цей генетичний код», – додала Велікова.