24 лютого 2022 року – це дата, яка назавжди вписана як одна з найбільших трагедій в історію України. Після повномасштабного вторгнення путінської росії життя українського народу почало вимірюватися такими поняттями як До та Після. Вже три роки, як рашисти бомбять і стирають з лиця землі наші міста, вбивають і виганяють у полон тисячі цивільних, ґвалтують, крадуть дітей, окупують території, знищують пам’ятки архітектури, грабують музеї, культові установи. За неофіційними даними, понад 8 мільйонів українців виїхало до Європи та інших країн. Понад мільйон людей знайшли притулок у Німеччині, де продовжують підтримувати українців та їхню боротьбу за Незалежність.
На мітингах, що проходять на підтримку України, побувала і наша кореспондентка.
24 лютого 2025 року, у третю річницю з дня повномасштабного вторгнення Росії в Україну, мені вдалося побувати на мітингу українців у Бад-Кройцнаху, невеликому курортному місті на південному заході Німеччини, земля Рейнланд – Пфальц. На Контрмаркплатці, головній площі, було розвішено багато українських прапорів, зібралися сотні українців та німців. За інформацією мерії, близько 2 тисяч українських сімей тут знайшли захист від війни. Слід зазначити, що місцева українська діаспора активна та організована. Усі заходи тут відбуваються на високому рівні, за підтримки німецької влади. У день третьої річниці від дня нападу Росії тут зібралися члени української а також єврейської громад, які провели молитву за Україну. Нагадаю, що Верховна Рада ухвалила закон про проведення такого масштабного заходу щороку 24 лютого. Менш ніж за сорок хвилин їзди від Бад-Кройцнаху розташована столиця землі Рейнланд-Пфальц, місто Майнц. З перших хвилин вторгнення рашистів в Україну, співробітники мерії та жителі Майнца розпочали збирання гуманітарних вантажів для відправки в Україну. Багатотонні вантажі, що містять медикаменти, продукти харчування, речі, генератори та багато іншого, щомісяця продовжують вирушати до нашої країни. Не забувають у Майнці і про підтримку культурного фронту: саме звідси було відправлено потужних генераторів для підтримки життєзабезпечення Львівського та Одеського оперних театрів.
24 лютого мітинг на підтримку України відбувся і в Mainz на Guttenbergplatz. У 2024 році мер міста, Nino Haase підписав угоду про партнерські побратимські відносини з мером Одеси Геннадієм Трухановим. На мітингу була присутня і Maryana Boyko – Kempski, одна з ініціаторів підписання такої угоди.
Мер подякував українському товариству за запрошення та підкреслив, що завжди радий приходити на заходи української діаспори.
«У нас у Майнці дуже хороша українська діаспора і я хочу вітати вас і подякувати за те, що прийшли, незважаючи на погоду. Прийшли усі ви, прийшли представники демократичних партій. На жаль, до парламенту пройшла одна партія, яка підтримує путіна. Але, на щастя, лише одна, а не дві. Але я впевнений, що більша частина німецького населення досі підтримує Україну і не забула, що сталося три роки тому, рано-вранці 24 лютого. Коли на Україну з усіх боків напала росія і лише у місті – побратимі Одесі того дня загинуло 22 особи. Росіяни цілеспрямовано били центральними районами міста, густонаселеними. Всі ці три роки ми сподіваємося, що незабаром настане мир. Але ми бачимо, що розвиток подій останнім часом не дає нам довгоочікуваного світу. Світ не став нормальнішим. Ми бачимо, що в Америці обрали президента, представник якого в Мюнхені, місті з відомою історією, має нахабство пропагувати російські наративи. І пропонувати росіянам якісь перемовини без участі України, що ми всі засуджуємо», – зазначив Nino Haase.Серед учасників мітингу була активістка, представниця Німецько-українського товариства Вікторія Йост. Вона – українка за походженням, яка мешкає в Німеччині майже 20 років.
– Що для Вас означає бути присутньою тут, пані Вікторіє?
– Я вважаю сьогодні, що у третю річницю повномасштабного вторгнення в Україну дуже важливо, що ми стоїмо на площі в Майнці. Такі заходи відбуваються у всьому світі. Ми зібралися тут тому, що ми хотіли згадати численні жертви українського народу. Силу та міць наших ЗСУ, які щодня віддають своє здоров’я, своє життя за нашу країну. Ми не лише хотіли нагадати світу про це, ми хотіли також поставити таку позначку на все те, що відбувається у світі, на вибори Трампа, якій зараз за спиною України хоче домовлятися з країною-терористом про мир на неприйнятних для нас умовах. Саме в цей момент дуже важливо стояти разом, показувати німецькому суспільству, що нам не байдуже, що ми й далі йдемо до нашої мрії, справедливого світу. І наша заповітна мрія – повноцінна перемога. Повне повернення всіх українських територій, які зараз окуповані. Повернення полонених та викрадених дітей. А також довготривалі гарантії, що Росія більше не нападе. Це означає вступ України до НАТО. Це залишається нашою головною метою. Не можна країні – терористу, загарбникові робити послаблення. Інакше вони й надалі поводитимуться вкрай агресивно та нахабно. І хто, як не ми маємо про це нагадувати? Це наша рана, яка кровоточить, і ми зобов’язані далі говорити про це.
– Хто ці українці, які зараз стоять поряд із Вами?
– Це люди, які так само, як і я, багато років і навіть десятиліть живуть у Німеччині. Це люди, які знають німецьку мову, а це дуже важливо. 90% людей, які тут стоять – це біженці, котрі змушені були тікати від війни. Проте, насправді переважна більшість хотіла б повернутися додому, але не може через військові дії, які тривають уже три роки поспіль. У мене, як і у багатьох українців, теплиться надія, що Європа прокинеться і осмислить, що сподіватися на США, як партнера вже не потрібно, вектор політики трампівської Америки змінився. Тому Європа має підготуватися аж до можливого вторгнення Росії до інших країн, наприклад, до Німеччини. А це означає, що зараз Європа має як ніколи допомогти Україні. Не можна допустити, щоб поле бою розширилося на Захід.
Незважаючи на дощ, який весь час мітину лив як із ведра, українці не розходилися і це була дуже потужна підтримка українського спротиву.
Авторка – Ольга Шубіна