Дачненська сільська громада, що територіально межує з Одесою, від початку повномасштабного вторгнення російських військ найбільше потерпала від ворожої зброї. Ще 2022 році тут повністю бувзруйнований дах Дачненського ліцею, нерідко “прилітало” і в будинки місцевих мешканців. Всього зруйновано 330 будівель і споруд. На щастя, ніхто з місцевих жителів не загинув, проте чимало людей зазнали поранень та втратили майно.
Про це повідомляє СИЛА ГРОМАД, знімальна група якої відвідала цю громаду.
Руслан Сергійович СИЧ – голова Дачненської громади. Розповідає: від початку повномасштабної війни село зазнало масованих атак ворога, адже зруйновано аж 330 будівель. На щастя, люди вціліли, та атаки російської армії завдали чимало шкоди їх оселям. За один “захід” прилітало, каже, по п’ять шахедів та сім ракет одночасно, протягом півгодини.
“На жаль, ми та громада, яка зазнала такої біди, таких пошкождень однією з перших. Ми наче й не на передовій, проте саме в нас багато було пошкоджень”, – ділиться Руслан Сергійович.
Через село проходить залізнична колія, однойменна станція “Дачна”, яка символічно ділить населений пункт на дві частини. Через воєнні загрози частина жителів з цього села виїхали, особливо у перший рік обстрілів. Місцеві розповідають: російська зброя літала низько, просто над дахами, деколи міняла траекторію, але часто влучала.
Між тим, за останній час люди повернулись до рідних домівок, також переїхали з великих міст у сільську місцевість і одесити. Офіційно тут налічується 12 тисяч мешканців, та насправді набагато більше, стверджує Руслан Сергійович. Багато хто живе у віддалених селах, у дачних масивах, водить до школи дітей. Тому за приблизними підрахунками, населення майже вдвічі більше.
Від постійних вибухів у приміщенні сільської раді обвалились стелі, показує Руслан Сергійович. Та всі працівники щодня – на місці.
“Ми, як влада, постійно працюємо, навіть коли не було світла, генераторами качали воду, багато що робили, щоб люди не відчували себе наодинці з проблемами”, – пояснює голова.
Один з “калібрів” поцілив в тутешню школу, де навчається 650 дітей. Поряд з нею – місцевий Будинок культури, гуртки в якому до великої війни відвідувало понад 400 дітей. Зараз споруда непридатна для використання: від вибухів, розповідає голова, перестінки вигнулись як у надувному м’ячі. Потрібно зносити і будувати нову споруду.
Поряд зі школою вже будується протирадіаційне укриття, його площа вражає і зможе вмістити 650 людей одночасно. Роботи масштабні, знято верхній масив грунту; вартість об’єкту складає 120 млн гривень.
Зруйновану будівлю школи частково відновили, відремонтували перший поверх, вставили вікна і нову покрівлю; поряд є тимчасове укриття – це головна умова, щоб діти змогли навчатись.
Проте на відновлення закладу потрібно ще дуже багато грошей, їх поки не має ні громада, ні держава, та місцева влада докладає максимальних зусиль, щоб діти отримували освіту.
Всього у селі Дачне навчається аж 1300 дітей. Близько половини з них навчається в іншій школі: тут так само збудували підземне укриття, в якому затишно, тепло й безпечно. Проте його вистачає лише на 250 осіб.
Як розповіла Олена Грабовенко, директорка Дачненського ліцею № 1, укриття сучасне, обладнане системою опалення і вентиляцією, яка теж з підігрівом. Це дає змогу працювати школі в очному форматі.
Усіх дітей споруда не вміщує, тому місцева влада готує проект нового укриття на 350 місць та з харчоблоком, якого школі гостро не вистачає. Місцева влада готує проєкт і кошторис на будівництво: об’єкт буде встановлений на галявині поряд з початковою школою.
“Бетон від вибуху вигинається як надувний м’яч…”
А просто у центрі села – місце, де влучив російський снаряд. На бетонному знакові досі лишились глибокі сліди від уражень. А від вибуху повилітали шибки у навколишніх будівлях, показує голова Дачненської громади.
“Ця стела можливо, комусь врятувала житя, бо прийняла на себе основнитй удар, вибух. Так як я був неподалік, мені здалося, що я опинився всередині вогняної кулі. На жаль, тут був хлопець молодий, в нього від вибуху лопнулоа одна легеня, довелося робити операцію, видаляти вражену ділянку. Отака біда, так ми зустріли війну”, – пригадує Руслан Сергійович.
На вулиці Миру – повсюди свідчення війни. Про страшні обстріли нагадують сліди в цегляних парканах, тутешні жителі врятувались дивом.
Голова громади знає в деталях історію кожної постраждалої родини. Показує: у сусідньому будинку під завалами опинилась мама з 6-місячним немовлям. А от в сусідній хаті, на місці пожежі дивом врятувалась старенька жіночка, вибралась з-під завалів і вогню самотужки.
Дачненська громада допомагає своїм воїнам ще з 2014-го, особливо 35 бригаді, яка дислокувалась тут раніше. підрозділам перераховують кошти, допомоагають з закупівлею всього необхідного, 200 млн гривень ще у 2022-му передали Одеському військовому госпіталю.
На жаль, у боях за свободу України вже загинули 14 захисників, серед них – працівник сільської ради Сергій Міщенко. Ще багато воїнів – зниклих безвісти.
А от бути з мирним населення, яке також потерпає від вибухів, загроз і втрат, – від місцевої команди залежить дуже багато.
Руслан Сергійович зізнається: керівник не має права розгубитися, панікувати, він повинен бути поряд з людьми у найтяжчі моменти.
“Ще коли розбомбили в нас 270 будинків, а ще не було державної програми, а людям треба було помагати, ми розробили свою програму, і фінансово кожній родині допомагали і фізично, підвозили, лагодили, щоб не йшли люди в зиму в руїнах. Виділяли кошти на відновлення і по 100 і по 200 тисяч гривень, і багато мешканців нам були дуже за це вдячні. Разом з людьми ми пережили важкі моменти і знаєте, недарма кажуть, те, що нас не вбиває, робить сильнішими. Ми, українці, стали сильними, ми єдині, хотілось би, аби Бог дав нам мир на нашій землі. Наша Україна – найгарніша держава в світі, завдяки людям, які живуть на цій землі”, – каже Руслан Сергійович.
Як живе Дачненська громада під час війни, можна дізнатись з оригінального ВІДЕО від СИЛИ ГРОМАД: