17 листопада 2024 року Дмитро Масловський, відомий серед побратимів за позивним “Кобра”, загинув у рукопашному бою з російським окупантом. Журналісти Суспільного поїхали у його рідне село Янишівка, що на Одещині, аби розказати, яким був захисник.
Героєм був завжди
Дмитро Масловський народився і виріс у селі Янишівка на Одещині. Вчительки згадують його як щирого та доброго хлопця, на якого рано лягла відповідальність за родину.
“Так склались сімейні обставини, що мати сама його виховувала. І на його плечі лягла відповідальність за молодших братика і сестричку. Тому він брався за будь-яку роботу, на підробітки, щоб допомогти матері”, — розповіла вчителька початкових класів Тетяна Стоцька.
Жінка розповіла, що звістку про загибель Дмитра важко сприйняли, її довго переживали. А коли з’явилось відео, на початку січня 2025 року, стало ще гірше:
“Оце відчувати цей біль, який він переніс. І, здається, от мені зараз здається, коли ми дивимося це відео, ти думаєш, що він саме в цю хвилину це переживає. Що оце його ще досі болить. Але я розумію, що зараз болить найбільше його матері”.
Олена Камінська, яка була класною керівницею Дмитра з п’ятого класу, поділилась спогадами про полеглого військового:
“Дімка був самим щирим, самим відвертим, самим добрим хлопчиком. Звісно, коли Дімка пішов зі стін школи, наше спілкування не припинилося. Він завжди приходив з квітами, з цукерками, з шоколадками. Колядував та щедрував… Розповідав, що в нього є дівчина і коли буде перемога, вони обов’язково відсвяткують своє весілля і я буду гостею. Але, знову ж таки, все по-іншому, я була гостею, але не на весіллі”.
Останній бій
Дмитро Масловський був військовослужбовцем 71 окремої єгерської бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ. За словами побратима з позивним “Ігнат”, у день загибелі Дмитра їхній підрозділ виконував завдання із зачистки села. “Кобра” і ще один боєць, “Хаза”, прикривали тил.
“Як я знаю зі спілкування з іншим військовослужбовцем, “Хазою”, “Кобра” віддав йому наказ, щоб “Хаза” з певною специфічною зброєю залишався контролювати проїжджу ділянку, тому що за час, коли ми чистили село, пару байків захотіли проскочити, то “Хаза” лишився на прикритті самої ділянки, щоб нас не перебили. А “Кобра” вирішив сам, на своєму досвіді, прийти й вступити в бій”, — розповів “Ігнат”.
Медик підрозділу “Контра” розповів, що у Дмитра була відсутня кисть лівої руки через гранату, яку в нього кинув супротивник:
“Він хотів її відкинути в бік, у того самого, так званого бойового якута, але вона, кожна граната має час працювання, і він просто не встиг її відпустити, вона вибухнула в нього вже в руці. Поранення несумісні з життям, але “Кобра” як герой до останнього боровся, щоб перемогти”.
Чоловік запамʼятав полеглого бійця запальним, зухвалим, таким, який нікого та нічого не боявся, з духом богатиря.
Пам’ять про героя
Поховали Дмитра Масловського 1 грудня 2024 року в селі Янишівка. Попрощатися з героєм прийшло близько ста людей. Сільська староста Анжела Зіменко повідомила, що жителі ініціювали перейменування вулиці, на якій жив військовий.
“Це подання буде даватися від мене як від старости села до Любашівської селищної ради й будемо перейменовувати вулицю Клинову в честь нашого героя Дмитра Масловського”, – сказала Анжела Зіменко, староста Бобрицького старостинського округу.
Командування 71-ї окремої єгерської бригади, у складі якої служив Дмитро, зробило подання на присвоєння йому звання Героя України посмертно.
На батьківщині Героя, в Любашівській селищній раді розповіли про підтримку родини.
“Любашівська селищна рада за рахунок коштів місцевого бюджету надає адресну грошову допомогу членам сім’ї загиблого військовослужбовця для організації поховання до 65 тис.грн., на відшкодування витрат на встановлення надгробного пам’ятника до 50 тис.грн., на лікування військовослужбовців після отриманого поранення до 30 тис.грн. Щомісячно надається адресна матеріальна допомога членам сім’ї загиблого військовослужбовця, що мають статус учасника бойових дій”, – йдеться в повідомленні голови громади Геннадія Павлова.