У селищі Лиманське, що є адмінсадибою однойменної громади Роздільнянського району Одещини, – велика подія. Тутешня громада вірян вирішила приєднатись до Православної церкви України. На парафіяльних зборах, які відбулися 19 листопада, більшість парафіян висловили своє бажання вийти з юрисдикції УПЦ московського патріархату та перейти під покров правдивої української церкви, ПЦУ.
Про це розповідає СИЛА ГРОМАД.
Кривава війна, десятки загиблих односельців, синів, братів, чоловіків, чиї світлини у центрі тепер нагадують, якою ціною Україна здобуває свободу, – стало остаточним переконанням для місцевих жителів. Для того, щоб назавжди порвати будь-які звязки з російською церквою, подалі від Москви.
Недільна служба, як і раніше, проходить у нижньому храмі, бо верхній ще будується. У єднанні людини з богом, а церковної громади – з Україною.
Отець Іоан Волосянський – настоятель Свято-Петропавлівського храму в селі. Родом він з Житомирщини, але служить в Лиманській церкві вже понад 30 років. Розповідає: рішення про перехід церкви до ПЦУ назріло давно, а рушіями змін стали місцеві жителі, серед них – освітяни.
“Я зустрівся з однією школою, в нас є дві школи, я вислухав позицію вчителів і вони виразили свою думку, розпитали що я підтримую, а що ні, вони вирішили, що це наш шлях. Нас прийшло 150 людей на збори. Там є в протоколі 117 осіб, які проголосували одноголосно за перехід нашої парафії до ПЦУ”, – розповів настоятель храму.
Проте, не все минуло спокійно. Вже наступного дня після зборів опоненти з УПЦ надіслали “указ” настоятелю церкви Іоану Волосянському з забороною йому служити. Він написаний російською мовою, за підписам керуючого Балтською єпархією Алєксієм. У папірці від УПЦ вже традиційні закиди в бік священиків, що осмілились перейти на бік України, звинувачення в розколі і заборони служіння.
Як звернули увагу парафіяни, Алєксій, чий підпис на документі, – саме той настоятель чоловічого монастиря у Балті, під час обшуків якого знайшли проросійські методички, портрет російського митрополита Кирила (Гундяєва), що благословляє росіян вбивати українців.
“В них термін і дія – залякування. Тому і такий текст був. Але я сказав отцю Вячеславу (благочинному), що є число 24 листопада, коли він приїхав і 19 число, коли відбулися збори, тому є різниця. Значить я вам не належу, я вже в іншій юрисдикції, тому цей документ не може мати іншого підгрунтя”, – пояснює священник.
Підтримали приєднання сільського храму більшість вірян. Це місцеві жителі Лиманського.
“Прийнятий Закон про заборону Московського патріархату, перехід в Православну Українську церкву – все наша громада зробила, як говорить закон. І ми цьому раді! Вистоїмо, ми не падаємо духом, тому що ми українці, ми чекаємо перемогу, наші діти воюють, наші діти в таких умовах там на передовій! Але в Лиманському не всі це розуміють”, – ділиться місцева жителька Ніна Собко.
“Мене звати Булич Галина Лук’янівна, я колишня вчителька української мови. Увесь час я підтримувала нашу церкву. Але прийшов такий час, що потрібно було відмежуватися і ми підтримали нашого священика і дуже раді, що у нас така картина. Я була минулої неділі і тепер – подивіться, як у нас багато людей. Я вважаю, що церква допоможе виховувати отой патріотизм, якого в багатьох людей немає. Віру в Україну, віру в Перемогу і якось вона зможе впевнити людей, що “русского міра” тут не буде”, – розповіла СИЛІ ГРОМАД Галина Булич.
Настоятель храму зізнається: є невелика частина людей, які перехід не підтримали, а зараз сіють зерна сумніву у головах інших вірян.
Свято-Петро-Павлівський храм засновано 27 вересня 1993 року. Отець Іоан пригадує: коли приїхав сюди, село Лиманське мало військову частину на своїй території, населення сягало 16 тисяч людей. Тому за такої кількості почав здійснювати амбітну мрію: звести величний храм на найвищій точці села.
Тепер його храм височіє не лише над громадою, її видно і з території Молдови, частину якої за лиманом займає самопроголошена “республіка”.
“Оце Придністровя там, а це – сама верхня точка в Лиманському. Її видно з Роздільної як їхати донизу. Видно з повороту Щербанського. А з Придністров’я – просто як на картинці, – показує розташування отець Іоан.
Самопроголошене “Придністров’я”, влада якого підтримує росіян, тут всього за кількасот метрів. І це символічно: адже найбільший храм у всій окрузі повернувся в українське лоно. А його зведенню, ділиться настоятель, він присвятив своє життя. Свого часу каже, мав 150 гектарів поля, вирощував збіжжя, тож самостійно трудився над появою святині. Навіть придбав вантажівку, щоб самостійно возити будматеріяли.
Стіни храму з міцної цегли і бетонних плит. А всередині будівля вже виглядає велично, і навіть монументально. Розміри вражають.
“Головне, що церква починає свою роботу не замарана рускім міром”, – жартує місцвий депутат Микола Доносіян.
На сьогодні в Лиманському мешкає 7 тисяч людей. І хоч до церкви ходить небагато людей, головні події життя – хрещення, одруження чи поховання , Різдво і Паска міцно пов’язують нас з традиціями православ”я.
“Є багато людей, які не можуть зрозуміти: ну як так? Все таки проросійське населення тут і як можливо було все зробити? Але є багато патріотів. Є так звані люди патріоти, але вони сплячі, неактивних дуже багато. Є звичайно ті, хто чекає що тут щось зміниться і тут буде так званий русккій мір, та цього вже не буде”, – переконаний керівник церковної громади.
Щоб не робити різких рухів, перехід богослужінь на українську мову та церковних свят відповідно до нового календаря, громада вирішила робити поступово. Та найголовніше , що нова сторінка в житті Лиманської громади може надихнути інших вірян – проявити своє бажання жити в одному часі, з Україною.
ВІДЕО – ВІД СИЛИ ГРОМАД:
Авторка – Оксана Піднебесна
Сонтаж – Зоя Бродська.