Анатолій Бойко, політолог і голова “Комітету виборців України” в Одеській області, проаналізував основні фактори, що можуть вплинути на проведення виборів: перемир’я, політичну активність, питання фінансування виборчого процесу. Чи з’являться нові політичні сили, який вигляд може мати втручання Росії у вибори — в інтерв’ю Суспільне Одеса.
Ви нещодавно заявили, що на 99% впевнені в тому, що вибори в Україні в наступному році точно будуть. Які ознаки про це кажуть?
Найперша ознака, я думаю, що її бачать всі, хто хоч трошки дотичний до сфери. В нас активізувались штаби всіх парламентських партій. В принципі, всі збираються йти на вибори з тих, хто є сьогодні Верховній раді. Зрозуміло, що не всі будуть під тими брендами, під якими вони були. Я думаю, що нас чекатиме парад ребрендингу. Всі активізувалися, штаби працюють, декому навіть вже виплатили зарплату за жовтень.
Інший такий знак та сигнал — це активізація центральної виборчої комісії в частині інвентаризації виборчих дільниць, в частині запуску оновлення списку виборців. Була низка постанов у попередні місяці. Зрозуміло, що це такі, здавалось би, технічні речі і вони не були ключовими заголовками в новинах, але людям, які спеціалізуються на цих питаннях, вони дають сигнали про те, що процес йде. Це те, що стосується конкретних речей, як-то кажуть, на землі.
А якщо ми говоримо про більш глобальні речі, то по динаміці рейтингів та по динаміці настроїв ми вже бачимо, що далі особливо тягнути немає куди — це з одного боку. З іншого боку, зараз все більше розмов про те, що в нас до весни буде якесь перемир’я, або якась зупинка бойових дій… Я просто ділюся ланцюжком своїх роздумів, і відповідно тоді відкриється вікно для виборів і вже не буде можливості їх не проводити.
Візити політиків національного рівня в регіони варто розцінювати, як частина передвиборчого процесу?
Так, 100%. Ми ж з вами всі бачимо, що до Одеси стали приїздити політики, і якщо це не пряма підготовка до виборів, то як мінімум — це така “проба пера”. Але поки в Одесі це не так очевидно, як на національному рівні. З того, що можна говорити про Одесу — це, мабуть, мобілізація виборчих штабів, така міграція і певна розстановка сил… І зрозуміло, що є візити. Наприклад, Юлії Тимошенко, про яку ми говорили.
19 листопада президент у Верховній раді заявив про те, що вибори в наявних умовах не можуть бути проведені. Як ця заява корелюється з тим, що ви зараз кажете?
Ключовою умовою для того, щоб вибори стали можливими — це припинення бойових дій. Безумовно, хоча Південна Корея у свій час провела вибори під час війни, але я до цього не закликаю. Після всього, що ми пережили, нам і країні потрібні все ж таки максимально повноцінні вибори. Щоб ті, хто сьогодні перебуває у ЗСУ, теж могли реалізувати своє виборче право і проголосувати.
Ми маємо сьогодні в країні певні тренди. І один з цих трендів — це про довіру до діючого керівництва держави. І цей тренд не є висхідним, і тому безкінечно не проводити вибори навіть в умовах війни ми не можемо. В якийсь момент ми можемо опинитися в ситуації, коли ми станемо перед вибором: або ми йдемо на вибори, або черговий Майдан, який в цій ситуації для нас ще гірше, ніж вибори під час війни. Тому так, зараз без зупинки воєнних дій вибори краще не проводити, але ми маємо розуміти, що безкінечно в такому стані ми теж не можемо бути.
Ще одна теза президента з парламенту. Він сказав: “Що ніхто у світі не вимагає і не вимагав від України виборів в існуючих умовах“. Тож, чи очікують все ж таки від України партнери виборів?
Це, ж як кажуть у нас в Одесі, дві великі різниці: чи очікують від нас вибори “взагалі” і чи вимагають в “діючих умовах”. Я вважаю, що безумовно, очікують. З того, що я читаю, бачу по заявах і настроям…
Крім того, насправді було достатньо багато різних заяв. Принаймні на рівні сенаторів США минулого року і до того про те, що вибори все ж таки потрібно проводити. Тому я думаю, що виборів від нас чекають, але з одного боку всі розумні люди усвідомлюють, що для цього потрібно спочатку завершити бойові дії.
З’явилися вже деяка аналітика про те, коли конкретно в Україні можуть відбутися вибори. Видання The Economist написало, що в травні 2025 року можна чекати виборів. На вашу думку, чи реальний такий прогноз і коли можуть відбутися вибори, якщо їх вирішать проводити?
До речі, ці публікації в The Economist і Financial Times мені додають того переконання, що вибори таки в нас наступного року будуть. Незважаючи на те, що дуже часто останнім часом міжнародні видання роблять якісь суперечливі заяви і публікації, але все одно диму без вогню не буває. Мабуть, що в них є теж якась інформація і це теж значить щось. Але, на мій погляд, травень — це найфантастичніший сценарій.
У нашій ситуації для того, щоб вибори відбулися в травні, вони мають стартувати по факту в березні. А для цього ми вже в лютому маємо мати припинення бойових дій. Я маю великі сумніви в такому графіку розвитку подій. Я думаю, що травень з’явився виключно з точки зору цієї прив’язки до виборів президента Зеленського в 2019 році і відповідно до терміну повноважень. На мій погляд, більш реалістичним є літо. Найпізнішим терміном, за якого можуть бути вибори за умови знову припинення бойових дій — це осінь.
Я думаю, що президент буде все ж таки зацікавлений за нагоди провести вибори якомога швидше ще і тому, щоби знову не пояснювати, що ні, “я ще легітимний”. І тут не може бути питання.
Припустимо, вибори все ж таки в Україні відбудуться. Чи не отримаємо ми сценарій, як було в Молдові, коли Росія втручалася у вибори?
Це буде виглядати по іншому. Все ж таки в Молдові Росія ще не є для всіх настільки однозначним ворогом. У Молдові є ще політики, наприклад з гагаузької автономії, для яких не є чимось неприйнятним їздити в Москву і називати там росіян партнерами. У нас я не можу уявити жодного політика національного рівня і навіть не національного, який вийде і буде розмахувати російським прапором, чи в порядку денному, чи в своїй програмі згадуватиме Росію.
Тому Росія не зможе в наші вибори втручатися так, як вона втручалася в Молдові. 100% будуть політичні сили, які матимуть зв’язок з Росією. Але це будуть сили “за все добре і проти всього поганого”, “за мир, за дружбу, за щастя людей”. Їхнє завдання буде підібрати колишній електорат “Опозиційного блоку”, цей спектр. Ці партії можуть мати фінансування з Москви, але знову ж таки вони будуть максимально дистанціюватися.
Друге, Москва буде намагатися максимально зірвати вибори і дискредитувати. Як було в 2014 році, коли Москва і Путін брехали, що в Україні немає легітимного президента. Це така платівка КДБ: знецінити, принизити, показати нікчемним свого противника. Вони будуть максимально намагатися вибори зірвати, дискредитувати, щоб показати, що Україна не спроможна і ми не спроможні навіть обрати керівництво. Я думаю, що скоріш за все, їх втручання буде по цих двох ключових треках.
У дискусії про вибори ще одне, про що говорив президент Зеленський раніше — це про те, що є питання фінансування проведення виборів, що Україна не має змоги профінансувати це.
Це президента неправильно інформували. Насправді в масштабах всього того, що сьогодні відбувається, фінансування виборів — це взагалі абсолютна дрібниця, там декілька мільярдів гривень. Вибачте, я не те, що зневажливо до цього ставлюсь, але в нас бюджет з трильйонами… І всі ці скандали про знайдені гроші, лише в Полтаві у працівника казначейства знайшли 2,5 мільярда гривень готівкою. Я можу помилятися, але це десь от такий порядок цифр, ну може до 10 мільярдів гривень.
Тобто, ви вважаєте, що Україна самостійно може профінансувати вибори?
Я вам скажу так, що я вважаю, що взагалі дискусія про фінансову частину цього питання є абсолютно беззмістовною. От зараз на підписі у президента лежить законопроєкт про підвищення податків. Там питання, чи треба ці податки, чи не треба… Але тільки від цього 144 мільярди будуть надходження. Тобто ми можемо хоч щомісяця проводити вибори.
І взагалі я вважаю, що в нашому житті після перемоги вибори мали бути частіше. Ці витрати, які йдуть на вибори, вони абсолютно рівні з тими витратами і втратами, які ми маємо через корумповану некомпетентну владу.
На вашу думку, чи отримаємо ми на початок 2025 року, якщо все ж таки цей процес з виборами буде запущений, політиків нових формацій? Наприклад, політиків-військових, чи втратять існуючі політики свою популярність? Чи отримуємо ми щось радикально інше?
Це найскладніша частина питання. На мій погляд, ми точно не отримаємо тої досконалості, про яку ми, можливо, зараз мріємо. Я буду дуже щасливий, якщо я помилюся. Я буду дуже щасливий, якщо буде по-іншому, але навряд чи це буде президент мрії і навряд чи це буде парламентом мрії. Це буде щось перехідне.
По президенту навіть не скажу, бо це достатньо складно, а щодо парламенту простіше. Я думаю, що це буде певний мікс. 100% пройдуть, принаймні частина тих політичних сил, які сьогодні є в Верховній раді. Чи будуть вони мати таку ж вагу — я не певен.
Ключове питання — що буде з монобільшістю. Точно буде ребрендинг. Я думаю, що це не буде “Слуга народу”, буде щось інше, наприклад “Блок Зеленського”, якщо він сам взагалі піде. Розумієте, тут дуже багато “але”. Я думаю, що ми побачимо політичні сили з ветеранів, волонтерів — це безумовно. І точно буде щось от те, про що ми говорили, “за все добре і проти всього поганого”.
Я просто наголошую на тому, що ми вже стільки пройшли, що маємо точно позбавитися від цього страху змінити те, що нас точно не влаштовує. У країни всього 30 років незалежності, ми ще тільки все це напрацьовуємо. І якщо нам щось не вдасться на цих виборах — це не значить катастрофа. Просто катастрофою буде нічого не змінювати.