“Акт розповсюдження мови ворожнечі, відкрита румунофобська риторика та пропаганда дій тоталітарного радянського режиму” – так охарактеризував звернення голови Татарбунарської громади Андрія Глущенка з нагоди 99-ї річниці Татарбунарського повстання президент Асоціації «Бессарабія» Анатолій Попеску.
Текст звернення був опублікований в Фейсбук 16 вересня 2023 року.
У публікації на своїй сторінці Анатолій Попеску від імені Асоціації попросив мера Татарбунар публічно вибачитися за образу, заподіяну Румунії та румунському народу, а також за розпалювання міжнаціональної ворожнечі, румунофобію та комуністичну, прорадянську і проросійську пропаганду. Він також акцентував увагу на тому, що Андрій Глущенко дозволив собі такі висловлювання в умовах справжньої війни за незалежність України проти імперіалістичної росії та у часи, “коли Румунія всіляко підтримує українську державу і приймає сотні тисяч біженців від війни, в тому числі з маленького містечка Татарбунари”.
Тоді ж Анатолій Попеску надіслав до Українського інституту національної пам’яті прохання знести пам’ятник учасникам більшовицького повстання в Татарбунарах, а також заборонити проведення будь-яких присвячених цьому випадку річниць.
«Ми з великим інтересом очікуємо подальшого розвитку подій, відповідей місцевої, регіональної та центральної влади, а також можливих і необхідних повідомлень про солідарність від громадянського суспільства в Україні, Республіці Молдова та Румунії, а також позицію дипломатів щодо цього прикрого інциденту, спричиненого мером південно-бессарабського міста в гирлі річки Когильник», – додав президент Асоціації «Бессарабія».
За місяць з цього приводу парламент Румунії направив звернення до міністерки закордонних справ країни Лумініці Одобеску.
Нижче цитуємо текст під назвою «Антирумунські висловлювання в Татарбунарах».
«Знову ми спостерігаємо відвертий антирумунізм з боку українських чиновників. Розпалювання ненависті українських високопосадовців та офіційних осіб до Румунії та румунів періодично виходить на поверхню. Нещодавно міський голова Татарбунар (за часів Королівства Румунія Тетарешті) опублікував в Інтернеті текст, в якому згадується той факт, що наступного року буде сторіччя повстання в Татарбунарах, яке він називає «подвигом народу проти румунських поліцаїв.
З наведеної заяви робимо висновок, що представник української влади навмисно чи несвідомо спотворює історичні факти, розпалює міжнаціональну ворожнечу і водночас звинувачує румунську державу та румунський народ…
…Анексія території Румунії в 1940 році після пакту Ріббентропа-Молотова (засуджено на міжнародному рівні) трактується ним (мером Татарбунар – Авт.) як «визволення» краю. Все це публічно заявляє український мер у розпал війни з російською федерацією.
Подібні заяви є абсолютно неприйнятними та відверто обурливими, враховуючи ту підтримку, яку Румунська держава надає українцям і Україні, матеріально-технічну, політичну підтримку на міжнародному, соціальному та гуманітарному рівні тощо.
У цьому контексті, пані міністр, дайте відповідь, будь ласка, на наступні запитання:
1. Якою була офіційна реакція Генерального консульства Румунії в Одесі з цього приводу?
2. Які кроки вжило МЗС щодо зазначеної справи?
3. Чи зверталося МЗС до Посольства України з проханням надати пояснення щодо відповідної заяви мера щодо Румунії?»
Український інститут національної пам’яті надіслав Анатолію Попеску відповідь. Інститут запевняє, що проблема, з якою звернулася Асоціація румунів Одеської області «Бессарабія», щодо декомунізації Татарбунарського повстання з 1924 р. буде розглянута на засіданні Експертної комісії Інституту щодо приналежності символічних об’єктів російської імперської політики. Про результати засідання заявнику обіцяють повідомити додатково.
У листі з посиланням на відкриті джерела зазначено, що Татарбунарське повстання 1924 року – керований пробільшовицьким «Південревкомом» збройний селянський виступ у Південній Бессарабії проти румунської окупації, спричинений невдоволенням селян аграрною реформою 1921 року, голодом через посуху 1924 року та антиукраїнською політикою уряду.
«Американський професор та фахівець з міжнародних питань, зокрема і Причорноморського регіону, Чарльз Кінг вважає Татарбунарське повстання, разом з іншими подібними повстаннями в тоді контрольованою Румунією Бессарабії, сучасними жакеріями, тобто селянським повстанням. Справедливою є й оцінка сучасних українських дослідників історії радянських спецслужб, зокрема Романа Подкура, що Татарбунарське повстання – хрестоматійний приклад використання радянськими органами державної безпеки соціально-політичної нестабільності на прикордонних територіях держав-сусідів, зокрема Румунії, для реалізації тактики «малої війни», за допомогою якої радянське керівництво намагалося підтримувати «вогнище світової революції, подавати приклад «революційної війни пригноблених», відволікати зусилля суміжних держав на придушення інспірованих повстань та бунтів селян прикордонних із СРСР територій, таким чином дестабілізуючи там внутрішньо-політичну ситуацію.
Водночас, серед причин повстання потрібно врахувати, крім соціально-економічних та політичних, також і міжнародні та етнічні чинники. Зокрема, що анексія у 1918 році Румунією (за підтримки країн Антанти) території Бессарабії не визнавалася українською владою. Гетьман Павло Скоропадський з урядом також не визнавав об’єднання Молдови та Румунії, а 11 травня 1918 року Міністерство торгу та промисловості Української Держави ввело повну заборону на переміщення будь-яких товарів через Дністер. 5 червня Київ відправив ноту Бухаресту, в якій однозначно вказувалося, що «Бессарабія – це Україна», – додали у Інституті.
Наприкінці листа Український інститут національної пам’яті посилається на те, що не має адміністративного впливу на органи місцевого самоврядування, а «питання правової оцінки дій державних службовців місцевого самоврядування, нагляду дотримання чинного законодавства тощо не в його компетенції».
«Наразі ми не маємо інформації щодо реакції влади Бухареста чи Кишинева щодо цього інциденту, спричиненого нинішнім мером міста Татарбунари. Також останній не опублікував жодного комюніке, яке б підтверджувало чи заперечувало його румунофобські заяви від 16 вересня 2023 року», – зазначає Анатолій Попеску.
