Війна лишає по собі смерть та зруйновані долі. Серед жертв російського вторгнення — діти, які лишилися сиротами, і матері, що лишилися вдовами, наодинці зі своїми дітьми та без даху над головою. Про наслідки війни для дітей, допомогу сиротам та можливості для родин військовополонених, зниклих безвісти та померлих отримати допомогу розповіла голова благодійного фонду “Мрія дітей України” Дана Ярова.
Яким напрямком допомоги ви займаєтесь?
У рамках фундації “Мрія”, яка займається сім’ями полонених, зниклих безвісти, загиблих, я координую напрямок допомоги родинам загиблих. Дуже багато вдів пишуть, що відчувають себе покинутими та не потрібними суспільству.
Чому я зайнялась цим напрямком? Тому що з 2016 по 2019 рік я займалася дітьми загиблих, це були триразові акції на рік, збирали дітей у школу, вітали з Новим роком, збирали їх на літній відпочинок. Але у зв’язку з тим, що ми маємо найбільший конфлікт у Європі з часів Другої світової війни, ми маємо усвідомлювати, що ця війна лишить дуже велику кількість кладовищ наших захисників і захисниць.
Чому під час війни потрібно допомагати дітям?
І найвразливіша категорія в цій війні – це діти, які залишилися сиротами, або напівсиротами. Їх величезна кількість. Ви навіть не уявляєте, коли ми запустили анкетування і почали збирати дані, є родини, де вдови залишились з 8-9 дітьми. Це страшні цифри і це страшна статистика і якщо ми зараз не вкладемо у цих дітей свої сили, свій час, не вкладемо в них матеріалі та моральні зусилля, не стабілізуємо психологічно, бо згідно з нашим анкетування 30% родин потребують психологічної допомоги, це ті, які усвідомлюють.
Якщо ми зараз це не зробимо – то будемо мати через 5, 7, 10 років суспільство, де вже ті діти, які отримали травму дитинства втрату батьків. А часом бувало так, що виховувала тільки мама, яка загинула і залишається дитина на опіку стареньких дідусів і бабусь, якщо ми зараз не вкладемо в них свої сили – то ми будемо мати дуже серйозні проблеми у майбутньому.
Який випадок із дитиною під час війни вас вразив?
Для мене дуже болюче питання. Я більш ніж впевнена, ви всі розумієте про світлину про яку я зараз розкажу, де 6-річний хлопчик поховавши маму на подвір’ї свого будинку і потім, коли вже пройшла окупація, носив їй на могилу їжу. Над цією дитиною зараз взяла опіку бабуся, якій близько 80 років, а дитині 6. Скажімо собі чесно, чи зможе ця бабуся виростити цю дитину? Не зможе і це правда.
Як ви ставитесь до дитячих будинків, куди після загибелі батьків та родичів можуть потрапити діти?
Для мене взагалі це якийсь “совковий” рудимент – це інтернати або дитячі будинки. Це такий рудимент, який не існує в жодній демократичній країні, це залишок від радянського союзу. Я категорично проти того, щоб такі діти опинялися в дитячих будинках або в інтернатах.
Як війна впливає на дітей?
Повоєнне суспільство – воно буде дуже складним, найбільш незахищені у війні це якраз діти, тому що діти не мають взагалі це бачити, але вони вже отримали досвід втратити когось з батьків. Чому мені це болить так? Моя мама 1939 року народження, вона “дитина війни”, яка пережила безбатьківщину. Їй вже 80 з лишнім років і вона досі розповідає, що все можна пережити крім одного, коли у тебе немає батька. А ще у нас багато захисниць, які загинули та у яких також були діти.
Яка ситуація з багатодітними сім’ями під час війни?
Не дивлячись на те, що в нас багатодітних чоловіків не мобілізували, буквально на днях ми збирали відправлення для двох сімей. Це сім’ї, в яких вдови виховують дітей. В одній сім’ї вісім дітей, в іншій сім’ї дев’ять дітей. Настільки багатодітні сім’ї і вони лишилися самі без чоловіків. Таких історій маса. Навіть якщо жінка лишилася з двома дітьми і одна дитина до року – це неможлива історія. Пережити мамі самій, а якщо мама не буде стабільна, не буде стабільна дитина.
Якої допомоги потребують діти з окупованих територій?
Ще багато історій – це біженці з Луганщини, з Донеччини, Маріуполя, це ті сім’ї, які втратили житло, втратили все. Вибігали в чому були і чоловіки загинули на війні. Не знаєш чим допомагати в першу чергу, що треба. А треба все. Знаєте, коли в зграї тварин хтось гине з батьків, наприклад левеня. Зграя виховує це левеня. Ми повинні зрозуміти, що зараз якимись акціями три рази на рік ми не доб’ємось того, що все суспільство повинно включитися і привчити себе до думки, що ті діти, які залишилися внаслідок повномасштабного вторгнення без батьків – вони наша зона відповідальності. І ми маємо їх виростити для того, щоб, в першу чергу, лишитися людьми в своїх особистих очах. А ще – в очах своїх дітей, тому що наші діти будуть наслідувати наші приклади.
Моя 13-річна дитина, це старша дитина, дуже добре це усвідомлює. “Мама, що ти зараз робиш? – Займаюсь дітьми загиблих. – Чим допомогти?”. І це нормально, ми повинні змінити свій світогляд і зрозуміти, що ці діти не мають плакати на самоті, переживати своє горе на самоті. Якщо вони не отримають допомогу, не отримають соціалізацію, психологічну допомогу, ми будемо мати серйозні проблеми в суспільстві.
Як родини можуть отримати допомогу?
На сторінці фундація “Мрія” є анкета, яку можна заповнити родині військовополоненого, безвісти зниклого, загиблого, померлого. У нас є категорія тих, які померли від поранень у лікарні. Всі ці категорії підпадають під нашу опіку. Ми зробили дуже деталізовану анкету, де зазначається вік дитини, чим вона займається, чим хоче займатись, чи спорт, чи ІТ, чи ще щось. Згідно з цими запитами, ми проводимо аналіз що найбільше потребує родина і наші відправлення дуже змістовні, тому що ми маємо інформацію про сім’ю.
Яка участь місцевого самоврядування в допомозі родинам загиблих, зниклих безвісти та померлих?
Хотілось би зазначити, що органи місцевого самоврядування мають допомагати. Вся інформація по загиблих, по ветеранах війни – вони знаходяться в пунктах постійної дислокації і тільки із співпрацею з органами місцевого самоврядування ми зможемо втілити якісь державні програми. Бо я, наприклад, не знаю що відбувається в селі на Бесарабщині або я не знаю, що відбувається в Рені. Тут потрібна співпраця з усіма регіонами, громадами. Тому, що це в селі знають хто в кого помер і чим допомогти. Чи є дах на будинку, чи є корова, яка годує чи ще щось. Ми можемо робити загальноукраїнські масштабні акції, але тільки у співпраці з місцевими органами самоврядування – тільки так ми можемо вирішити цю проблему.
Джерело – Суспільне Одеса