Ми не можемо собі дозволити стояти осторонь процесів в Білорусі. І на це в нас є кілька причин. Перша: ми дуже добре знаємо що таке мовчання сусідів і міжнародної спільноти у період, коли твій народ прагне справедливості від влади. Не те, щоб світ відвернувся від нас в 2004 чи 2014 роках. Але нам завжди хотілось більше – гострішої реакції, негайних санкцій, а “глибока стурбованість” взагалі перетворилась на мем.
Саме тому, ми сьогодні повинні відверто дати білорусам сигнал, що українці з ними. Що ми чітко засуджуємо дії білоруської самопроголошеної влади на чолі з Лукашенко і готові діяти в напрямку конкретних санкцій щодо білоруської владної верхівки. І тут у нас є всі можливості – ми маємо економічні важелі, оскільки наша економіка є значним імпортером білоруських товарів: від палива до автобусів і продуктів. Тут можна чітко переорієнтовувати ринок і разом з сусідами – Польщею та Литвою, – домовлятись про спільний тиск.
З іншого боку – ми повинні підтримати білорусів на інформаційному, дипломатичному рівні. Важко собі уявити, щоб хтось з послів Білорусі в країнах світу міг собі дозволити говорити правду про теперішні злочини режиму Лукашенка. Але це мають робити наші дипломати. Максимально голосно, на всіх рівнях і в співпраці з послами інших демократичних держав.
Друге: захист білоруського народу – це наш захист. Ми вже шість років пояснюємо світові, що Кремль не веде війну лише з Україною. Російсько-українська війна сьогодні є загрозою для цілої Європи і взагалі для світового порядку, встановленого після Другої світової війни. Аналогічно, у випадку з Білоруссю. Нам потрібно максимально готуватись до захисту північного кордону. Розробляти різні сценарії та реакції на різні варіанти дій з боку нашого ворога – Москви. Лукашенко останніх років 20, якщо не більше, не є самостійним президентом. Це керована з Кремля маріонетка Путіна. Цей самопроголошений президент Білорусі є конкретною загрозою для цілісності України. Його діями керує наш ворог і він повинен стати персоною нон-грата, як став Янукович після того як дозволив собі стріляти у власний народ за вказівкою московських фсбшників.
Необхідно, щоб в Білорусі були ті, хто здатні чинити опір нашому ворогу. Спільно з нами. І це ще один вагомий аргумент, чому ми сьогодні повинні підтримати саме білоруський народ.
Третє: уявити собі на мить, що Білорусь стає нашим конкурентом на шляху до Європи і НАТО. Ще одна країна, яка відривається з орбіти Москви і її влада остаточно обирає європейський шлях розвитку. Конкуренція – це завжди мотивація бути ще кращим і можливо вона дасть Україні імпульс реформуватися швидше і динамічніше.
Річ дещо далека від сьогоднішніх реалій, оскільки на шляху Білорусі ще дуже багато викликів. Але світ тим і цікавий, що навіть забетоновані роками режими валяться. Пригадаймо наскільки нереальною звучала вимога про відставку Януковича у перші дні Майдану.
Складно передбачити розвиток подій в Білорусі. Кремль не відпустить просто так цю територію свого впливу і точно має заготовлені багатоходівки, пропаганду, провокації на різні сценарії розвитку. Однак сьогодні білоруси як ніколи демонструють прагнення до змін і до цивілізаційного, демократичного розвитку. Неймовірний виплеск гніву і обурення на несправедливість на 26 році правління останнього диктатора Європи. Коли вже багато речей здавалося б є незмінними.
Ця несамовита воля до свободи нам до болю знайома. Від болю палки мєнта, світлошумової гранати до болю щемління серця за загиблими побратимами. І у нас просто немає морального вибору, лише всіма своїми силами стати на захист та допомогу білоруського народу в повалені тирана.
А після цього, вже в оновленому світі, білоруси, окрім конкурентів на шляху до Європи, стануть нашими союзниками в боротьбі Росією.
Авторка – Інна Звездун, голова ГО “Фонд демократична ініціатива”.