З проблемою виходу з карантину та подоланням наслідків «коронакризи» рано чи пізно стикається кожна країна. Крок за кроком до нормального життя повертаються Німеччина, Австрія та Чехія, яким порівняно швидко вдалося приборкати спалах епідемії. Поступово пом’якшують режим в Італії, де пік захворювання вже минув. Про поступове зняття обмежень з наступного понеділка заявили у сусідній Польщі.
На цьому тлі починається дискусія про можливе припинення карантину й в Україні. Та чи готова вітчизняна медицина до такого кроку? Чому оптимістичні прогнози про скасування карантину після Великодня є передчасними? І чи скоро українцям варто очікувати на відновлення звичного життя? Спробувала дослідити команда аналітиків «СтопКору».
1. Чому не можна передчасно скасовувати карантин
Здавалося б, у другій половині березня Гонконг приборкав епідемію коронавірусної хвороби та почав знімати обмеження на діяльність підприємств, ресторанів, відновилося транспортне сполучення. Але щойно країна почала повертатися до звичного життя, її вдруге накрила хвиля епідемії, яка повернулася після недовгого періоду надії.
Аналогічний сценарій можна було спостерігати і в Сингапурі.
Те, що світ після пандемії зміниться, і буде неможливо повернутися до попереднього стану, також підтверджують повідомлення з Китаю. Після поступового зняття обмежень у цій країні знову почали реєструвати випадки хвороби, що пов’язані з двома проблемами. Перша – інфікування від громадян, які подорожують до Китаю з інших країн. Друга – внутрішнє інфікування від безсимптомних носіїв коронавірусу.
Через це експерти усвідомили, що простого шляху скасування карантину та інших обмежувальних заходів не існує, і почали розробляти нові принципи й «дорожні карти» виходу з коронавірусної кризи.
2. Критерії ЄС для зняття карантину
14 квітня Європейський Союз нарешті оголосив про створення дорожньої карти спільного виходу країн ЄС з карантину та поступового припинення інших заходів, що стримують поширення хвороби COVID-19. Варто дослухатися до рекомендацій ЄС, адже, з одного боку, ці рекомендації врахували пропозиції провідних експертів, а з іншого – Україна все більше інтегрується до європейської спільноти.
Отже, ЄС пропонує три критерії готовності країни до зняття обмежувальних заходів:
1. Епідеміологічний критерій – стабілізація та стійке зменшення темпів захворювання протягом вагомого проміжку часу. Має також зменшитися кількість госпіталізованих пацієнтів, які потребують інтенсивного лікування.
2. Достатня потужність медичних закладів, які здатні одночасно надавати медичну допомогу значній кількості пацієнтів із коронавірусною хворобою. Наявність достатніх запасів матеріалів, ліків, обладнання. Доступність міцної первинної медико-санітарної допомоги та наявність навчених кадрів, які здатні проводити тестування, доглядати за хворими на коронавірусну інфекцію вдома або за пацієнтами, які виписані з лікарень.
3. Належна здатність служб країни до моніторингу, зокрема: широкомасштабне тестування, швидке виявлення та ізолювання інфікованих осіб, а також здатність відстежити їх і проконтролювати дотримання режиму. Пацієнти із COVID-19 мають ізолюватись і дотримуватись карантину для зниження ризику зараження вірусом інших.
Якщо країна відповідає цим трьом критеріям, вона може починати рух до зняття обмежень, але при цьому вона має дотримуватися певних умов. Одночасно з поступовим зняттям обмежувальних заходів необхідно впроваджувати певні дії.
Серед важливих заходів ЄС рекомендує розробити мобільні додатки, які здатні відстежувати хворих та контактних осіб і попереджати інших людей, коли вони наближаються до інфікованої або контактної особи. Створення таких мобільних додатків має ґрунтуватися на дотриманні прав людини та виключати використання особистих даних.
Перед послабленням обмежувальних заходів варто підвищити спроможність лабораторій та медичних закладів виконувати більшу кількість тестів, збільшити запаси засобів індивідуального захисту, ліків, необхідного обладнання в медичних центрах та лікарнях.
Проте остаточне та повне зняття обмежень можливе лише після розробки вакцини та специфічних ліків проти коронавірусної хвороби.
3. Чи готова Україна до зняття карантину?
Уряд України поспішає оголосити про плани невдовзі пом’якшити карантин і обмежувальні заходи, як ми нещодавно почули від Прем’єр-міністра Дениса Шмигаля, але чи готова країна до цього кроку?
1) Покращення епідеміологічної ситуації.
Як ми бачимо на графіку, кількість нових випадків захворювання невпинно збільшується щодня, а середній темп зростання становить у середньому 11-14 відсотків. Навіть країни, які мають темп поширення інфекції меншій за 5 відсотків, як, наприклад, Австралія, вагаються, – чи варто саме зараз починати скасовувати обмеження.
З урахуванням надзвичайно великої кількості порушників режиму обов’язкової самоізоляції в Україні та прийдешніх Великодніх свят, навряд чи нам варто очікувати на зменшення рівня інфікування коронавірусом найближчими днями.
Адже останні події у релігійному житті країні показали, що деякі церковні служителі свідомо порушують карантин, піддаючи свою паству ризику інфікування. А Великдень – все ще попереду! Отже, за першим критерієм ЄС Україна не готова до зняття обмежень.
2) Міцна система медичних закладів.
Складається враження, що українські політики та урядовці, коли оголошують про наміри зняти карантинні та інші обмеження, керуються виключно очікуванням, що епідемічна ситуація покращиться та зовсім не звертають увагу на інші важливі критерії, а саме — на спроможність медичних закладів та наявність кваліфікованих медичних працівників.
За наявних темпів поширення коронавірусної інфекції та алгоритмів шпиталізації хворих наявних стаціонарних ліжок не вистачатиме вже за 10-12 днів. Звісно, для України не проблема — розгорнути десятки тисяч додаткових ліжок.
Але при цьому залишається проблема, яку важко вирішити. Кількість ліжок саме для інтенсивного лікування критично обмежена наявністю необхідного обладнання, апаратів штучного дихання, кваліфікованих реаніматологів-анестезіологів та лікарів палат інтенсивного лікування.
В Україні наразі майже 2000 апаратів ШВЛ. З урахуванням планів Уряду придбати ще 800 апаратів їхня загальна кількість не перевищить 3 тисячі.
Для порівняння: уряд Великої Британії визначає свою потребу у 30 тисяч апаратів ШВЛ і робить надзвичайні кроки для досягнення цієї мети. У тих країнах, де кількість апаратів ШВЛ була на рівні 5-9 тисяч апаратів (Франція, Іспанія, Італія) лікарі змушені були проводити медичне сортування пацієнтів і визначати, кому відмовити в інтенсивному лікуванні.
Наскільки Україна зможе забезпечити себе засобами індивідуального захисту медиків, обладнанням та витратними матеріалами, ми можемо уявити, коли подивимося на офіційний портал Кабінету Міністрів України.
Навіть за скромними нормативами, наявні ліжка в стаціонарах забезпечені засобами індивідуального захисту та обладнанням у середньому на 75 відсотків. Наслідком цього є світові антирекорди України за кількістю хворих медиків. Кожен п’ятий хворий на COVID-19 в Україні – це медичний працівник.
А тепер уявімо собі ситуацію, що кількість пацієнтів для стаціонарного лікування зросте вдесятеро. Адже, за рекомендаціями ЄС, коли країна готується зняти карантин, вона має врахувати сценарій нового епідемічного спалаху й різкого збільшення кількості інфікованих.
Ще жахливішою є ситуація з первинною медичною допомогою, яку надають сімейні лікарі. Забезпеченість сімейними лікарями в Україні в 1,6 разу менша, ніж у країнах ЄС, а третина населення України взагалі не має свого сімейного лікаря. Служба сімейної медицини виявилася неготовою до епідемії коронавірусної хвороби.
Саме тому частину функцій, яку мали виконувати сімейні лікарі, в Україні фактично виконують «сурогатні служби»: мобільні бригади для забору біологічного матеріалу на тести, моніторингові комісії за дотриманням хворими режиму самоізоляції, швидка медична допомога тощо.
Сімейні лікарі погано забезпечені індивідуальними засобами захисту. Їхня робота дуже часто обмежується лише телефонними консультаціями пацієнтів та статистичними повідомленнями про наявність хворих і контактних осіб на підпорядкованій території.
Таким чином ми бачимо, що й за другим критерієм ЄС Україна так само не готова до зняття карантину.
3) Здатність державних служб фіксувати випадки захворювання та знаходити контактних осіб.
Ця здатність складається із добре координованої роботи медичних служб, прикордонників, поліції та місцевої влади. Досягненню цієї меті допомагає використання закритих державних баз даних із персональними даними хворих, контактних та підозрілих осіб, а також використання спеціальних мобільних додатків, які встановлюються на смартфони громадян.
Те, що дії прикордонників, поліції та місцевої влади нескоординовані, ми вже продемонстрували раніше.
Прикордонники складають списки осіб, які перетинають кордон, та вносять їх до загальної бази даних, яка потім просто не використовується для подальшого відстеження осіб, котрим призначена обов’язкова домашня 14-денна самоізоляція.
Ці громадяни масово – десятками тисяч! – порушують режим, а поліція заявляє, що неспроможна вирішити цю ситуацію. Правоохоронці, на жаль, обмежуються «легкою здобиччю»: патрулюванням вулиць та складанням протоколів на порушників-перехожих. Звісно, це теж треба робити, але така активність не може замінити роботу з групами ризику – контактними особами та підозрілими на захворювання COVID-19.
Щодо мобільних додатків на смартфоні, то у світі сьогодні існує два підходи або два їхніх різновиди.
Перший тип додатку допомагає державним службам відстежувати дотримання обов’язкового домашнього карантину особами, яким він призначений. Такі додатки використовуються у низці країн, наприклад, у Південній Кореї, Ізраїлі, Китаї. Використання такого додатку має бути врегульоване на законодавчому рівні, оскільки воно певною мірою обмежує права людини на приватність.
Є приклади навіть більш радикальних намірів уряду. Так, Південна Корея збирається запровадити електронні браслети для відстеження дотримання режиму обов’язкової самоізоляції своїми громадянами.
Наразі в країні режим самоізоляції призначений для 57 тисяч жителів. У Південній Кореї всі вони обов’язково мають використовувати спеціальні додатки для смартфона, який допомагає відстежувати порушників. Але виявилось, що є громадяни, які навмисно залишають свої смартфони вдома, коли виходять на вулицю, і порушують режим. Уряд країни сподівається, що електронні браслети розв’яжуть проблему.
Інший тип IT-рішення – це мобільний додаток, який встановлюється на смартфон, і на підставі аналізу геоданих контактних осіб повідомляє іншим користувачам про наближення небезпеки. Саме такий мобільний додаток, що не порушує приватність осіб, рекомендує для використання Європейський Союз.
Але найвищого результату і найкращого рівня безпеки користувачів можна досягти у спосіб, якщо IT-рішення використовує обидва підходи. І коли маємо особисті дані хворих і контактних осіб, які доступні державним службам, а для інших громадян анонімні. І коли інші користувачі отримують інформацію про наближення контактної особи, особистих даних якої вони не мають. Цього досить для того, аби уникнути зустрічі з небезпекою, але зберегти особисту анонімність.
Варто додати, що Міністерство цифрової трансформації України зараз працює над розробкою аналогічного додатку для смартфона, але наразі результату не маємо. Правове поле для використання таких мобільних додатків так само не врегульоване.
Тож робимо невтішний висновок: найближчим часом Україна не відповідатиме жодному з трьох критеріїв ЄС для зняття карантину та інших обмежень, які запроваджені для запобігання поширенню в країні коронавірусної інфекції.
Українському Уряду варто зосередитися на практичних питаннях здатності державних служб відстежувати осіб із груп ризику та на підвищенні спроможності медичних закладів виконувати свої функції.