Любашівська ювілярка у свої 90 читає газети без окулярів

гадіяк

Усеньке життя Ганна Семенівна Гадіяк прожила у невеличкому селі Шкарбінка. Тут народилась, виросла, створила сім’ю, виховала дітей. Відшуміли літа, як один день, стверджує ювілярка. А що вже труднощів довелось пережити, то й не передати у кількох реченнях.

Батько з фронту не повернувся, тож залишились вони утрьох, сестричка була меншою від Ганни на вісім років. Закінчила повних чотири класи, у школі вчилася гарно, але через бідність довелося навчання припинити. Воєнні та післявоєнні роки назавжди залишились у пам’яті. Щоб нагрітись у хаті, ходили з мамою по паливо, несли в’язки на плечах. Як старша, допомагала матері по господарству. Коли підросла, пішла взимку працювати до телят на ферму, а весною – на поле, після війни у сільському господарстві вся ручна робота лягла на плечі жінок, про механізацію й не мріяли. І поле орали волами та коровами, і з косами вправлялись.

За рознарядкою трудилась Ганна і на будівництві автошляху Одеса-Березівка. Заміж жінка вийшла за свого односельця. Разом побудували будинок, виховали трьох дітей: Анатолія, Ніну та Валентину. Усім трьом допомагали будувати свої оселі. Дочекались п’яти онуків та восьми правнуків. Чотирнадцять років тому подружжя переїхало у райцентр до дочки Валентини. Їхній шлюб тривав 66 років, але сорок днів тому чоловіка не стало. Старість, каже старенька, була такою гарною! Тому після цієї втрати просить Бога не забирати те здоров’я, яке має.

Життя загартувало Ганну Семенівну, було у ньому чимало складних і щасливих моментів. Та вона пам’ятала основні християнські заповіді й нікому ніколи не заздрила, ділилась тим, що мала, мала гарні стосунки з сусідами та односельцями. Мабуть, за всі якості й подарував їй Господь довголіття.

Сьогодні героїня нашої публікації до сусідів ходити вже не може, але у двір виходить, навіть пере собі окремі речі. Проблема зі здоров’ям одна – слух уже не той. Та пам’ять має гарну, тому охоче розповідає про свій великий і нелегкий життєвий шлях довжиною у дев’яносто років. Раніше, крім газет, читала книги, нині дня не проживе без періодичних видань. У поштовій скриньці – аж сім газет! Це і «Хлібороб», і «Сільські вісті», і «Порадниця», і «Сімейні таємниці»… Їй цікаво, як розвивається Україна, що відбувається в області та районі. А ще голосувала на нинішніх виборах.

23 липня учасницю бойових дій Другої світової війни привітали квітами та подарунком голова райдержадміністрації Віталій Лабуш, секретар Любашівської селищної ради Людмила Мокряк, голова райради ветеранів Галина Слободзян. Побажали ювілярці сонячних днів, сил та здоров’я, щоб вдалось здолати ще й столітній рубіж. Звичайно, з допомогою своєї великої та дружньої родини.

Увечері за святковим столом зібралось більше двадцяти гостей. Мама, бабуся й прабабуся сама загасила свічку й спробувала традиційного шампанського. Розчулена іменинниця раділа такій увазі та шані. Тож, шановна, міцного Вам здоров’я на многії літа, тепла та затишку, нехай доля й надалі буде до Вас прихильною.

Авторка – Вероніка Науменко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *