Полковник ВСУ Микола Попов, уродженець Болграда, розповідає про святу місію людей доброї волі.
Про те, що віруючі різних релігійних конфесій здійснюють паломництва до святих місць, відомо всім. А ось чи знаєте ви про те, що існує особлива категорія паломників – військові. Виявляється, ця традиція налічує багато років. Але в Україні про неї поки не багато знають. Одним з найбільших світових і європейських центрів військового паломництва є французьке місто Лурд. У цьому році відбулася 61 Міжнародне паломництво військових до Лурду.
Серед делегацій з багатьох десятків країн світу була і українська, яка налічувала понад сто осіб. До її складу увійшли військовослужбовці Збройних сил України та інших військових формувань, курсанти Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, ліцеїсти Львівського державного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут, військовослужбовці, які отримали поранення на сході країни, матері і дружини загиблих на Донбасі бійців, а також військові капелани.
Напевно, вперше за 23 роки (українські делегації беруть участь в паломництві з 1996 року) в складі делегації був представник української Бессарабії, уродженець Болграда – військовослужбовець Ізмаїльського прикордонного загону полковник Микола Попов. За його словами, взяти участь у паломництві йому запропонувало командування загону.
«Звичайно ж, рішення прийняв відразу, без роздумів. Оцінив це як високу честь! »– ділиться полковник Попов.
Організацію поїздки українських військовослужбовців координував Департамент військового капеланства Патріаршої курії УГКЦ спільно з Патріаршим паломницьким центром, за сприяння Міністерства оборони України. Очолював делегацію військовий єпископ Михаїл Колтун, керівник Департаменту військового капеланства. Примітно, що, незважаючи на те, що організовують поїздку представники греко-католицької церкви, віросповідання тих, хто бере участь в паломництві, не має ніякого значення.
Серед військових, які відвідують французький Лурд, щоб помолитися за мир у всьому світі, є представники різних релігій. Але вони знаходять спільну мову, бо їх об’єднує спільна мета.
«Дивно, як ми, хто не знає мови один одного, не розбираючись в тонкощах віросповідання чужих релігій, розуміли, спілкувалися, обмінювалися номерами телефонів, сувенірами. Молитися за мир можна на будь-якій мові… », – каже Микола Попов.
Стосовно ж фінансування поїздки, то діючі військовослужбовці оплачували її самостійно, більш того – кожен з них зробив благодійний внесок, щоб дати можливість взяти участь у паломництві тим, хто не може оплатити його самостійно.
Авторка – Ірина Ткаченко